Skip to content
Artwork for Радість щодня (Solid Joys)

Радість щодня (Solid Joys)

Джон Пайпер

«Радість щодня» – щоденне читання від Джона Пайпера. Читати та слухати.
Короткі роздуми дарують насолоду Богом та щоденний привід для реальної радості. А також, завдяки феноменальному знанню автором текстів Біблії – новий рівень розуміння цілісності, краси та глибини Святого Письма.

Play
  • 103 episodes
  • daily
  • Avg 3 min
  • Ukrainian
Counted on this page — what you have heard stays on this device, so it is not something the list can be paged by.
  • October 8 · 2 min

    Премудрість Божа

    Ми ж проповідуємо розп’ятого Христа: для юдеїв – це спокуса, а для греків – безумство. А саме для покликаних – і юдеїв, і греків – Христа, Божу силу й Божу премудрість. (1 Коринтян 1:23-24) Противагою жахливій звістці про те, що ми потрапили під осуд нашого Творця і що Він, згідно зі Своїм праведним характером, зобов’язаний зберегти цінність Своєї слави, виливши вічний гнів на наш гріх, виступає чудова новина Євангелія. Цю істину ніхто ніколи не зможе дізнатися від природи. Істина Євангелія має бути розказана сусідам, проповідуватися в церквах і нестися місіонерами. Добра новина полягає в тому, що Бог Сам визначив спосіб задовольнити вимоги власної справедливості, не засуджуючи весь людський рід. Пекло – це один із способів звести рахунки з грішниками і відстояти Його справедливість. Але є й інший шлях, який запропонував Бог. Це – Євангеліє. Божа мудрість визначила спосіб, як Божа любов може звільнити нас від Божого гніву, не поступаючись при цьому Божою справедливістю. Ось він. Євангеліє. Дозвольте мені повторити це ще раз повільно: Божа мудрість визначила спосіб, як Божа любов може звільнити нас від Божого гніву, не поступаючись при цьому Божою справедливістю. І в чому полягає ця мудрість? У смерті Сина Божого за грішників! "Ми ж проповідуємо розп’ятого Христа... Божу силу й Божу премудрість" (1 Коринтян 1:23-24). Смерть Христа – це Божа мудрість, через яку Божа любов спасає грішників від Божого гніву, водночас обстоюючи і демонструючи Божу праведність у Христі. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зло тріумфує та програє»

  • October 7 · 2 min

    Наше благо Богу в радість

    Я укладу з ними вічний Заповіт у тому, що вже не відвернуся від них й не перестану чинити їм добро. Я вкладу страх переді Мною у їхнє серце, щоб уже не відступали від Мене. Я тішитимусь ними від усього Свого серця і всієї Моєї душі, роблячи їм добро; Я посаджу їх на цій землі у вірності. (Єремії 32:40-41) Прагнення Бога отримувати хвалу від нас і наше прагнення насолоджуватися Ним – це одне і те ж прагнення. Бог хоче бути прославленим, а ми хочемо бути задоволеними. Ці два бажання досягають своєї мети в єдиному досвіді – нашому захопленні Богом, яке виливається в прославленні. Для Бога хвала – це солодкий відгомін Його власної досконалості в серцях Його народу. Для нас хвала – це вершина задоволення, яке приходить від життя у спілкуванні з Богом. Приголомшливим наслідком цього відкриття є те, що вся всемогутня енергія, яка спонукає серце Бога шукати власної слави, також спонукає Його задовольняти серця тих, хто шукає своєї радості в Ньому. Добра новина Біблії полягає в тому, що Бог зовсім не проти задовольняти серця тих, хто сподівається на Нього. Якраз навпаки: Бог радіє всім серцем і всією душею саме від того, що може зробити нас найщасливішими. Це дивовижні слова: "Я тішитимусь... від усього Свого серця і всієї Моєї душі, роблячи їм добро" (Єремії 32:41). Всім серцем і всією душею Бог приєднується до нас у прагненні до нашої вічної радості, тому що здійснення цієї радості в Ньому становить славу Його власної нескінченної цінності. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Радикальний обов’язок радості»

  • October 6 · 4 min

    Ми покладаємося, а Він діє

    З давніх-давен не було чути й не доходило до наших вух, і жодне око не бачило іншого Бога, крім Тебе, Котрий стільки учинив би для тих, котрі на Нього покладаються. (Ісаї 64:3) Мало від чого мене охоплює більша радість, ніж від усвідомлення істини про Боже вподобання виявляти свою Божественність, працюючи для мене. Те, що Він чинить для мене, завжди передує всьому, що роблю для Нього я, уможливлює та складає його підґрунтя. Спочатку це може здатися зарозумілим з нашого боку і приниженням для Бога, коли ми говоримо, що Він працює для нас. Але так здається лише тому, що в цьому твердженні ми ніби виступаємо як работодавці, а Бог наче потребує роботи. Коли ж Біблія говорить про те, що Бог щось чинить для нас, там немає такого підтексту. Зовсім інше було на думці в Ісаї, коли він говорив, що Бог "стільки учинив для тих, котрі на Нього покладаються" (Ісаї 64:3). Правильний сенс слів "Бог працює для мене" полягає в тому, що я збанкрутів і потребую підтримки. Я слабкий і потребую когось сильного. Я в небезпеці і потребую захисника. Я нерозумний і потребую когось мудрого. Я загублений і потребую Спасителя. "Бог працює для мене" означає, що я сам не можу виконати роботу. Я вкрай потребую допомоги. І це прославляє Бога, не мене. Славу отримує Той, Хто дає. Похвалу отримує Сильний. Послухайте, як Біблія говорить про те, що Бог працює для вас, і звільніться від клопоту нести свій власний тягар. Дозвольте Йому виконати цю роботу. "Жодне око не бачило іншого Бога, крім Тебе, Котрий стільки учинив би для тих, котрі на Нього покладаються" (Ісаї 64:4). "Він не приймає служіння людських рук, – тому що не потребує нічого, оскільки Сам дає всім життя, дихання й усе" (Дії 17:25). "Син Людський не прийшов, щоб служили Йому, але щоби послужити і душу Свою віддати як викуп за багатьох!" (Марка 10:45). "Очі Господні оглядають усю землю, аби підтримувати тих людей, чиє серце цілковито віддане Йому" (2 Хронік 16:9). "Якби Я зголоднів, то не говорив би тобі... покличеш до Мене в день скорботи, – Я тебе визволю, і ти Мене прославиш" (Псалом 50:12, 15). "До вашого похилого віку, – й до сивини носитиму вас. Я створив і носитиму далі, буду підтримувати і рятувати" (Ісаї 46:4). "Я трудився більше за них усіх; втім, не я, а Божа благодать, що була зі мною" (1 Коринтян 15:10). "Якщо Господь не будує дому, даремно над ним трудяться будівничі" (Псалом 127:1). "Коли хто служить, – нехай служить, наче з сили, яку дає йому Бог, щоб у всьому прославлявся Бог" (1 Петра 4:11). "Звершуйте своє спасіння. Адже то Бог за Своєю доброю волею викликає у вас і бажання, і дію" (Филип’ян 2:12-13). "Я посадив, Аполлос поливав, та зростив Бог" (1 Коринтян 3:6). Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зерно, що приносить рясний плід»

  • October 5 · 2 min

    Щасливий Бог

    ...здоровому вченню, за Євангелією слави блаженного Бога. (1 Тимофія 1:10-11) Велика частина Божої слави – це Його блаженство, тобто щастя. Для апостола Павла було немислимо, що Бог може бути позбавлений нескінченної радості і при цьому залишатися всеславним. Перебувати в безмежній славі й означає бути безмежно щасливим. Він використовував вислів "слава щасливого Бога", тому що для Бога є проявом слави бути настільки щасливим, наскільки Він є – безмежно щасливим. Божа слава значною мірою полягає в тому, що Він щасливий понад нашу найсміливішу уяву. Це і є Євангеліє: "Євангеліє слави щасливого Бога". Це цитата з Біблії! Це добра новина, що Бог безмежно щасливий. Ніхто не хотів би провести вічність з нещасним Богом. Якщо Бог не щасливий, то метою Євангелія не є радісна звістка, а тоді це вже зовсім і не Євангеліє. Але насправді Ісус запрошує нас провести вічність зі щасливим Богом, коли каже: "Увійди в радість свого пана!" (Матвія 25:23). Ісус жив і помер, щоби Його радість – Божа радість! – перебувала в нас, і наша радість була повною (Івана 15:11; 17:13). Тому Євангеліє – це "Євангеліє слави щасливого Бога". Щастя Бога – це, перш за все, щастя в Його Сині. Таким чином, коли ми поділяємо щастя Бога, ми поділяємо ту саму радість, яку Отець має в Сині. Ось чому Ісус явив нам Отця. Наприкінці Своєї величної молитви в Івана 17, Він сказав Своєму Отцеві: "Я виявив їм Твоє Ім’я, і виявлятиму, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, була в них, і Я – в них" (Івана 17:26). Він явив нам Бога, щоби Боже задоволення в Його Сині було в нас і стало й нашим задоволенням у Ньому. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Мистецтво бути разом»

  • October 4 · 3 min

    Справедливість восторжествує

    Не мстіть за себе, любі, але дайте місце гніву Божому, як написано: В Моїй владі є помста, і Я віддам, – каже Господь. (Римлян 12:19) Усіх вас колись кривдили. Більшість з вас, напевно, були серйозно ображені кимось, хто так ніколи не вибачився і не зробив нічого достатнього, щоб це виправити. І однією з перешкод, що не дає вам відпустити цей біль і гіркоту, є переконання – обґрунтоване переконання! – що справедливість має восторжествувати, що моральна тканина всесвіту розпадеться, якщо людям сходитимуть з рук жахливі кривди та обман, які вони чинять. Це одна з перешкод на шляху до прощення і відпускання образ. Але не єдина. У нас є свій власний гріх, з яким треба боротися. І це справжній гріх. Ми відчуваємо, що ось так узяти і все відпустити означало б просто визнати правосуддя нездійсненним. І ми не можемо цього дозволити. Тому ми тримаємося за злість і знову і знову програємо події чи слова у своїй голові, повторюючи: "Цього не повинно було статися; цього не повинно було статися; це було неправильно; це було неправильно... Як він (або вона) може бути таким задоволеним, коли я такий нещасний? Це ж так неправильно. Це так неправильно!" Ми не можемо відпустити це. І наша гіркота починає отруювати все навколо. Слово в Римлян 12:19 дане нам Богом, щоб зняти з нас цей тягар: "Ніколи не мстіть за себе, але залиште це гніву Божому". Що це означає для вас? Скинути з себе тягар гніву, відмовитися від практики плекання болю та відчуття образи. Скинути усе це не означає, що вас не було сильно скривджено. Ще й як було. Але це також не означає, що справедливості не існує. Це не означає, що за вас не поквитаються. Це не означає, що кривдникам все зійде з рук. Ні, не зійде. Це означає, що коли ви скидаєте з себе тягар помсти, його піднімає Бог. Це не витончений спосіб помсти. Це спосіб віддати помсту Тому, Кому вона належить. Помста Моя, каже Господь. Ти облиш її. А Я її підніму. Справедливість восторжествує. Яке славне полегшення! Я не мушу нести цей тягар. Це як зробити глибокий вдих, – можливо, вперше за багато десятиліть, – і відчути, що тепер нарешті ти можеш бути вільним, щоби любити. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зло тріумфує та програє»

  • October 3 · 2 min

    Безмежна радість

    Я виявив їм Твоє Ім’я, і виявлятиму, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, була в них, і Я – в них. (Івана 17:26) Ось про що Ісус молився в ніч перед смертю. Уявіть собі можливість вічно насолоджуватися тим, що вам найбільше подобається, і робити це з нестримною енергією і пристрастю. Зараз ми не маємо такого досвіду. Три речі стоять на шляху до нашого повного задоволення в цьому світі. Перша полягає в тому, що ніщо в цьому сотвореному світі не має достатньої особистої цінності, щоб задовольнити найглибші прагнення наших сердець. Друга – нам бракує сил, щоб насолодитися найкращими скарбами на повну їхню вартість. І третя перешкода, яка стоїть на шляху до повного задоволення, полягає в тому, що наші радощі тут закінчуються. Ніщо не вічне. Але якщо мета і молитва Ісуса в Івана 17:26 здійсняться, все це зміниться. Він молився, "щоб любов, якою Ти полюбив Мене, була в них". Божа безмежна любов до Свого Сина – в нас! Якщо Божа насолода в Сині стане нашою насолодою в Сині, тоді об’єкт нашої насолоди, Ісус, буде невичерпним у власній цінності. Він ніколи не стане нудним, не розчарує і не засмутить. Неможливо уявити собі більшого скарбу, ніж Син Божий. Ба більше, наша здатність насолоджуватися цим невичерпним скарбом не буде обмежена людськими слабкостями. Ми будемо насолоджуватися Сином Божим так само, як насолоджується Його Отець. Саме про це молився Ісус! Захоплення Бога Своїм Сином буде в нас, і воно буде нашим – нашим захопленням Сином. І це ніколи не закінчиться, тому що ні Отець, ні Син ніколи не закінчуються. Їхня любов Один до Одного буде нашою любов’ю до них, і тому наша любов до них ніколи не помре і не ослабне. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Радикальний обов’язок радості»

  • October 2 · 2 min

    Абсолютна, суверенна і всемогутня Любов

    Господь! Господь Бог співчутливий і милосердний, не скорий на гнів, багатомилостивий і правдивий. (Вихід 34:6) Бог багатомилостивий, сповнений любові та правдивий, тобто вірний. Мені спадають на думку два образи: Серце Бога подібне до невичерпного джерела води на вершині гори, з якого витікає любов і вірність. Століття за століттям це джерело продовжує бити. Або Боже серце подібне до вулкану, який палає любов’ю так сильно, що зриває вершину гори і рік за роком виливає лаву любові та вірності. Коли Бог вживає слово "багатомилостивий", Він хоче, щоб ми зрозуміли і відчули, що ресурси Його любові не обмежені. Ви можете пити з цього гірського джерела цілий день, рік за роком, покоління за поколінням, і воно ніколи не пересохне. Можна навіть ризикнути сказати, що Бог подібний до уряду, який просто друкує більше грошей, коли є потреба. Невичерпний, чи не так? Що ж, є різниця. Бог має нескінченну скарбницю золотої любові, яка забезпечує всю валюту, яку Він друкує. Уряд перебуває у світі мрій. Бог дуже реалістично покладається на безмежні ресурси Своєї божественності. Абсолютне існування, суверенна свобода і всемогутність Бога – це вулканічна повнота, яка вибухає, переповнена любов’ю та милістю. Безмежна велич Бога означає, що Він не потребує нас, щоб заповнити будь-яку нестачу в Собі. Натомість Його нескінченна самодостатність виливається в любові та милості до нас – грішників, які потребують Його і дару Самого Себе, явленого в Ісусі. Ми можемо розраховувати на Його любов і милість саме тому, що віримо в абсолютність Його існування, суверенність Його свободи і безмежність Його могутності. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зерно, що приносить рясний плід»

  • October 1 · 3 min

    Бог не похмурий

    Господь руйнує плани людей, зупиняє задуми народів. А задуми Господа залишаться повіки; наміри Його серця – на вічні віки. (Псалом 33:10-11) "Наш Бог на небесах! Він чинить усе, що забажає" (Псалом 115:3). Цей текст натякає, що Бог має право і владу робити все, що Йому до вподоби. Саме це й означає суверенність Бога. Замисліться над цим на хвилинку: Якщо Бог суверенний і може робити все, що забажає, то жоден з Його намірів не може бути порушений. "Господь руйнує плани людей, зупиняє задуми народів. А задуми Господа залишаться повіки; наміри Його серця – на вічні віки" (Псалом 33:10-11). І якщо жоден з Його намірів не може бути порушений, то Бог повинен бути найщасливішим з усіх істот. Це нескінченне, божественне щастя є джерелом, з якого християнин (християнський гедоніст) п’є і прагне пити ще більше. Можете собі уявити, що було б, якби Бог, Який править світом, не був щасливим? Що, якби Бог був схильний до бурчання та депресії – такий собі надутий велетень на небі? Що, якби Бог був розчарованим, зневіреним, похмурим, сумним, незадоволеним і пригніченим? Чи могли б ми приєднатися до Давида і сказати: "Боже, Ти мій Бог, Тебе я пильно шукаю. Тебе прагне моя душа, за Тобою нудьгує тіло моє в землі пустинній, спраглій і безводній" (Псалом 63:2)? Не думаю. Ми всі ставилися б до Бога, як маленькі діти, які мають розчарованого, похмурого, пригніченого, незадоволеного батька. Вони не можуть насолоджуватися, проводячи час із ним. Вони можуть лише намагатися не турбувати його, або, можливо, намагатися працювати на нього, щоб заслужити якусь маленьку прихильність. Але Бог не такий. Він ніколи не розчаровується і не знеохочується. І, як сказано в Псалмі 147:11, Він "любить тих, котрі... покладаються на Його милосердя". Отже, мета християнського гедоніста – не уникати цього Бога, не тікати від Нього, не ходити навшпиньки по вітальні, щоб Його похмурість не перетворилася на гнів. Ні, наша мета – покладатися на Його милосердя. Бігти до Нього. Бути щасливими в Бозі, радіти в Господі, плекати Його присутність і насолоджуватися Його спілкуванням і прихильністю. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Мистецтво бути разом»

  • September 30 · 2 min

    Об’єкт найповнішого задоволення

    Веселися в Господі й Він задовольнить бажання твого серця. (Псалом 37:4) Прагнення до задоволення навіть не є питанням вибору; воно чітко заповідане у Псалмах: "Веселися в Господі й Він задовольнить бажання твого серця" (Псалом 37:4). Псалмоспівці намагалися робити саме це: "Як олень прагне до джерела води, так душа моя прагне до Тебе, Боже. Моя душа прагне Бога, – Живого Бога!" (Псалом 42:2-3). "Тебе прагне моя душа, за Тобою нудьгує тіло моє в землі пустинній, спраглій і безводній" (Псалом 63:2). Зворотний бік мотиву спраги ми бачимо, коли псалмоспівець говорить, що люди "насичуються щедротами Твого дому, – з потоку Твоїх солодощів Ти їх напуваєш" (Псалом 36:9). Я зрозумів, що Божа благість, яка лежить в основі поклоніння, – це не щось таке, чому ми віддаємо шану з якогось відстороненого благоговіння. Ні, це те, що приносить насолоду: "Скуштуйте й побачите, Який добрий Господь" (Псалом 34:8). Скуштуйте. Скуштуйте! І побачите. "Які ж солодкі для мене Твої слова! Вони для мене солодші за мед!" (Псалом 119:103). Як каже Клайв Люїс, Бог виступає у Псалмах як "Об’єкт найповнішого задоволення". Його народ без сорому обожнює Його за "розраду і потіху", яку знаходить у Ньому (Псалом 43:4). Він є джерелом цілковитого і нескінченного задоволення: "У присутності Твоїй повнота радості; у Твоїй правиці розкошування повіки" (Псалом 16:11). Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зло тріумфує та програє»

  • September 29 · 2 min

    Найбільш визвольне відкриття

    Зрештою, брати мої, радійте в Господі! (Филип’ян 3:1) Ніхто ніколи не вчив мене, що Бог прославляється нашою втіхою в Ньому – що саме радість у Бозі робить нашу хвалу справжнім вшануванням Бога, а не лицемірством. Але Джонатан Едвардс сказав це так ясно і сильно: Бог являє Свою славу власним створінням зокрема двома способами: (1) відкриваючись... їхньому розумінню; і (2) промовляючи до їхніх сердець, в їхній радості, захопленні та насолоді від проявів Себе, які Він їм дає... Бог прославляється не тільки тим, що Його славу бачать, але й тим, що нею тішаться... Коли ті, що бачать славу, також тішаться нею, Бог прославляється більше, ніж якби вони лише бачили її... Той, хто свідчить про своє розуміння Божої слави, не настільки звеличує Бога, як той, хто також свідчить про своє прийняття Його слави та насолоду від неї. Для мене це було приголомшливим відкриттям. Я повинен шукати радості в Бозі, якщо хочу прославляти Його як найціннішу Реальність у всесвіті. Радість – це не просто додатковий елемент поряд з поклонінням. Вона є невід’ємною складовою поклоніння. Справді, сама суть поклоніння – це радіти у славі Божій. У нас є означення для тих, хто вихваляє Бога, хоча не має задоволення від того, що вихваляє. Ми називаємо таких людей лицемірами. Ісус сказав: "Лицеміри, добре пророкував про вас Ісая, кажучи: Цей народ губами шанує Мене, серце ж їхнє далеко від Мене" (Матвія 15:7-8). Цей факт – що справжнє прославлення означає цілковиту насолоду, і що найвища мета людини полягає в тому, щоби сповна напитися цією насолодою Божої слави – був, мабуть, найбільш визвольним відкриттям, яке я коли-небудь робив для себе. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Радикальний обов’язок радості»

  • September 28 · 2 min

    Воюйте з невір’ям

    Понад усе візьміть щит віри, яким зможете погасити всі вогненні стріли лукавого; візьміть шолом спасіння і духовний меч, яким є Боже Слово. (Ефесян 6:16-17) Коли я переживаю про свою старість, то борюся з невір’ям обітницею: "Я залишаюсь Тим Самим до вашого похилого віку, – й до сивини носитиму вас. Я створив і носитиму далі, буду підтримувати і рятувати" (Ісаї 46:4). Коли відчуваю страх смерті, я борюся з невір’ям обітницею, що "ніхто з нас не живе сам для себе, і ніхто сам для себе не вмирає. Якщо живемо, – для Господа живемо; якщо вмираємо, – для Господа вмираємо. Отже, чи живемо, чи вмираємо, – ми є Господні! Адже Христос тому і помер, і ожив, щоби панувати і над мертвими, і над живими" (Римлян 14:7-9). Коли я хвилююся, що можу зазнати кораблетрощі у вірі та відпасти від Бога, то борюся з невір’ям обітницями: "Той, Хто розпочав у вас добре діло, завершить його до дня Ісуса Христа" (Филип’ян 1:6); і "Будучи завжди живим, Він може завжди спасати тих, хто приходить до Бога через Нього, аби заступатися за них" (Євреїв 7:25). Приєднуйтесь до мене в цій битві! Воюймо не з іншими людьми, а з власним невір’ям. Невіра в Божі обітниці – це корінь тривоги, яка, в свою чергу, є коренем багатьох інших гріхів. Меч Духа – це Слово Боже, сказав Павло в Ефесян 6:17. Щит, яким ми гасимо вогненні стріли сатани, – це віра (вірш 16), віра в те саме Слово Боже. Тож візьміть щит в одну руку, а меч у другу, і станьмо до доброї боротьби за віру. Візьміть Біблію, попросіть Святого Духа про допомогу, складіть Божі обітниці в своєму серці і ведіть добру боротьбу за те, щоби жити вірою в майбутню благодать. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зерно, що приносить рясний плід»

  • September 27 · 3 min

    Наше благо – Його слава

    Ти ж, коли молишся, ввійди до своєї кімнати і, замкнувши свої двері, помолися до свого Отця в тайні, – і твій Отець, Який бачить і таємне, віддасть тобі. (Матвія 6:6) Одне з поширених заперечень проти християнського гедонізму полягає в тому, що він ставить інтереси людини вище слави Божої – інакше кажучи, ставить моє щастя вище Божої шани. Але християнський гедонізм категорично цього не робить. Звичайно ж, ми, християнські гедоністи, намагаємося шукати власних інтересів і нашого щастя всіма силами. Ми підтримуємо резолюцію молодого Джонатана Едвардса щодо власного життя: Вирішив: Намагатися здобути для себе якомога більше щастя в іншому світі Божого Царства, наскільки це можливо: з усією силою, міццю, енергією і завзяттям, – так, навіть жорстокістю, – на які я здатен, або зможу змусити себе, у будь-який спосіб, який тільки можна придумати. Але ми дізналися з Біблії (та від Едвардса!), що Бог зацікавлений у тому, щоби примножувати повноту Своєї слави, виливаючи її в милосерді на нас – нас, грішних, які відчайдушно потребують Його. Тому прагнення до власних інтересів і щастя, навіть якщо це коштує нам життя, ніколи не будуть вищими за Божі інтереси, Боже щастя і Божу славу, але завжди лежатимуть в їхніх межах. Одна з найдорогоцінніших істин Біблії полягає в тому, що Бог найбільше зацікавлений прославити багатство Своєї благодаті, роблячи грішників щасливими в Ньому – в Ньому! Коли ми упокорюємося, як малі діти, і, не вдаючи із себе самодостатніх, захоплено біжимо в радість обіймів нашого Отця, слава Його благодаті примножується, а прагнення нашої душі – задовольняється. Наш інтерес і Його слава стають одним цілим. Коли Ісус обіцяє в Матвія 6:6: "Твій Отець, Який бачить і таємне, віддасть тобі", Він хоче, щоби ми шукали цієї винагороди. Він не заманює нас радістю, якої ми не повинні мати! Але ця нагорода – ця радість – є переповненням відвернення від людської похвали і входження "до своєї кімнати", щоби шукати Бога. Отже, християнські гедоністи не ставлять власне щастя вище Божої слави. Вони вкладають своє щастя в Самого Бога і відкривають славну істину, що Бог найбільше прославляється в нас, коли ми найбільше задоволені в Ньому. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Мистецтво бути разом»

  • September 26 · 2 min

    Сила вищої обітниці

    Я відчуватиму вільний простір, бо шукав і віднайшов Твої Заповіді. (Псалом 119:45) Важливим елементом радості є свобода. Ніхто з нас не відчуватиме себе щасливим, доки не звільниться від того, що ненавидить, і не стане спроможним вільно чинити те, що любить. А де ж нам знайти справжню свободу? Псалом 119:45 говорить: "Я відчуватиму вільний простір, бо шукав і віднайшов Твої Заповіді". Це картина відкритого простору. Слово звільняє нас від вузькості мислення. "Бог дав Соломонові... розуміння всіх речей, таке широке, як пісок на морському узбережжі" (1 Царів 4:29). Слово визволяє від загрозливих обмежень. "Він вивів мене на широкий простір" (Псалом 18:19). Ісус каже: "Пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить!" (Івана 8:32). Свобода, яку Він має на увазі, – це звільнення від рабства гріха (Івана 8:34). Або, кажучи в позитивному ключі, це свобода для святості. Обітниці Божої благодаті забезпечують силу, яка робить Божі вимоги святості досвідом свободи, а не страху й поневолення. Петро так описав визвольну силу Божих обітниць: "Даровані нам дорогоцінні та великі обітниці, щоби через них ви стали учасниками Божественної природи, уникнувши морального розтління, яке є у світі" (2 Петра 1:4). Іншими словами, коли довіряємо Божим обітницям, ми вириваємо корінь зіпсованості та гріховних бажань силою вищої обітниці. Наскільки ж важливим є слово, яке руйнує владу фальшивих задоволень! І наскільки пильними ми повинні бути, щоб освітлювати наші шляхи і наповнювати серця Божим словом! "Твоє слово є світильником для моїх ніг, світлом на моїй стежці!" (Псалом 119:105). "Я бережу Твоє слово у своєму серці, щоби мені не грішити проти Тебе" (Псалом 119:11). Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зло тріумфує та програє»

  • September 25 · 2 min

    Живіть з упевненістю в Божій всеосяжній силі

    Яка неосяжна велич Його сили в нас, котрі віримо в дію могутності Його сили. (Ефесян 1:19) Всемогутність Бога означає вічний, непорушний притулок у нетлінній славі Божій, незалежно від того, що відбувається на цій землі. І ця впевненість є джерелом і силою радикального послуху Божому заклику. Чи є щось більш звільняюче, більш захопливе чи більш зміцнююче, ніж істина про те, що Всемогутній Бог є твоїм притулком – цілодобово, кожного дня, у всіх звичайних і надзвичайних життєвих ситуаціях? Якби ми повірили в це, якби ми справді дозволили цій істині про Божу всемогутність заволодіти нами, наскільки би змінилося наше особисте життя і служіння! Якими смиренними і сильними ми стали б у здійсненні спасенних Божих цілей! Божа всемогутність означає притулок для Божого народу. І коли ти дійсно віриш, що твій притулок – це всесилля Всемогутнього Бога, з’являється радість, свобода і сила, які розливаються по життю, сповненому радикального послуху Ісусу Христу. Всемогутність Бога означає благоговіння, відплату і притулок для Його завітного народу. Я запрошую вас прийняти умови цього завіту благодаті: відвернися від гріха та віруй у Господа Ісуса Христа, і велич Всемогутнього Бога буде благоговінням твоєї душі, відплатою твоїм ворогам і притулком твого життя – на віки вічні. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Радикальний обов’язок радості»

  • September 24 · 2 min

    Життя тримається на Божому Слові

    Візьміть до вашого серця всі слова, якими я сьогодні застерігаю вас, аби ви заповіли їх своїм нащадкам, щоб вони пильно виконували всі слова цього Закону. Адже це не повинно бути для вас порожнім словом, бо воно є вашим життям! Завдяки цьому слову ви довго житимете на землі, до якої переправляєтеся через Йордан, аби заволодіти нею. (Второзаконня 32:46-47) Слово Боже – не дрібниця; це питання життя і смерті. Якщо ви ставитеся до Святого Письма як до дрібниці або як до порожніх слів, ви ризикуєте поплатитися життям. Навіть наше фізичне існування залежить від Божого слова, бо Його словом ми були створені (Псалом 33:6; Євреїв 11:3), і Він "утримує все словом Своєї сили" (Євреїв 1:3). І наше духовне життя починається зі слова Божого: "Він... породив нас Словом істини" (Якова 1:18). "Відроджені ви... живим Божим Словом" (1 Петра 1:23). За Божим словом ми не лише розпочинаємо своє життя, але й проводимо його: "Не самим хлібом житиме людина, але кожним словом, що виходить з Божих уст" (Матвія 4:4; Второзаконня 8:3). Отже, наше фізичне життя створене і підтримується Словом Божим, і наше духовне життя прискорюється і забезпечується Словом Божим. Скільки історій можна було б зібрати, щоб засвідчити життєдайну силу Божого Слова! Дійсно, Біблія для нас "не порожнє слово" – це наше життя! Життя є основою будь-якої радості. Немає нічого більш фундаментального, ніж саме існування – наше створення і наше збереження. І все це завдяки силі Божого слова. Цією ж силою Він проголосив у Писанні про народження і підтримку нашого духовного життя. Тому Біблія – це не порожні слова, а саме ваше життя – основа і запал вашої радості! Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зерно, що приносить рясний плід»

  • September 23 · 2 min

    Ісус у пошуках радості

    Уважно дивлячись на Ісуса, Засновника та Вдосконалювача віри, Який заради належної Йому радості перетерпів муки хреста, незважаючи на ганьбу, і сів праворуч від Божого престолу. (Євреїв 12:2) Чи не суперечить приклад Ісуса принципу християнського гедонізму? А саме, що любов – це шлях радості, і що людина повинна обирати його саме з цієї причини, щоби не скупитися на послух Всевишньому і не зазнати виснаження через привілей бути каналом благодаті чи применшити обіцяну винагороду. Євреїв 12:2, здається, досить чітко говорить про те, що Ісус не суперечив цьому принципу. Найбільший труд любові, який коли-небудь траплявся, став можливим тому, що Ісус прагнув найбільшої радості, яку тільки можна собі уявити, – а саме, радості бути піднесеним, щоби сісти праворуч Бога в зібранні відкупленого народу: "Заради належної Йому радості перетерпів муки хреста" Говорячи це, автор має на увазі, що Ісус є ще одним прикладом, поряд зі святими з Євреїв 11, тих, хто настільки прагне і впевнений в радості, яку пропонує Бог, що відкидає можливість "тимчасово мати насолоду від гріха" (Євреїв 11:25) і обирає ганьбу та муки хреста, щоби слідувати Божій волі. Тому не буде небіблійним сказати, що принаймні частково в темні години Гетсиманії Христа підтримувала надія на радість, що очікувала по той бік Хреста. Це не применшує реальності та величі Його любові до нас, бо радість, на яку Він сподівався, була радістю привести багатьох синів до слави (Євреїв 2:10). Його радість – у нашому відкупленні, яке примножує Божу славу. Ми маємо спільну радість з Ісусом, а Бог отримує славу. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Мистецтво бути разом»

  • September 22 · 2 min

    Надія для найгірших грішників

    Я помилую того, до кого милостивий, і виявлю милосердя тому, до кого буду милосердний. (Вихід 33:19) Мойсей відчайдушно потребував надії на те, що Бог дійсно може змилуватися над твердолобим народом, щойно вчинившим ідолопоклонство і зневажившим Бога, Який вивів його з Єгипту. Щоби дати Мойсею надію і впевненість, якої той потребував, Бог сказав: "Я помилую того, до кого милостивий". Іншими словами, "Мій вибір не залежить від міри зла чи добра в людині, а виключно від Моєї вільної, суверенної волі. Тому ніхто не може бути занадто злим, щоби на нього не поширилася благодать". Це означало б, що Бог не є вільним, а обрання не є безумовним. Доктрина безумовного обрання – це чудове вчення надії для найгірших грішників. Воно означає, що коли мова йде про отримання благодаті, ваше минуле не має ніякого впливу на Божий вибір. Це гарна новина. Якщо ви не народилися знов і не прийшли до спасенної віри в Ісуса Христа, не впадайте у безнадію. Не думайте, що надмірна зіпсованість або зашкарублість вашого минулого життя є нездоланною перешкодою для Божої благодатної праці у вашому житті. Бог любить звеличувати свободу своєї благодаті, спасаючи найгірших грішників. Відверніться від своїх гріхів, прикликайте Господа. Навіть у цьому щоденному читанні Він виявляє милосердя до вас і дає сильне заохочення прийти до Нього за милістю. "Тоді приходьте і розсудимось, – говорить Господь, – і хоча б ваші гріхи були, наче кармазин, вибілю, як сніг; і якщо будуть, як багряниця, стануть білими, наче вовна." (Ісаї 1:18). Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зло тріумфує та програє»

  • September 21 · length unknown

    Майно й рідня нехай підуть

    Тож згадуйте минулі дні, коли ви, просвітившись, витерпіли великий подвиг страждань: або будучи виставленими на посміховисько та знущання, або ж як спільники тих, які опинилися в такому становищі. Адже ви терпіли разом із в’язнями, з радістю приймали розграбування вашого майна, знаючи, що маєте для себе краще і вічне майно на небі. Тому не залишайте вашої…

  • September 20 · length unknown

    Зброя проти тривоги

    Нічим не журіться, але в усьому молитвою та благаннями з подякою висловлюйте ваші прохання Богові. (Филип’ян 4:6) Одна з речей, за яку ми відчуваємо вдячність, коли відкриваємо свої прохання Богові, – це Його обітниці. Це боєприпаси в гарматі, які знищують невіру, що породжує занепокоєння. Ось як цим воюю я. Коли приходять переживання, що моє служіння…

  • September 19 · length unknown

    І близько не гедоністи

    Не збирайте собі скарбів на землі, де міль та іржа нищать, і де злодії підкопують і крадуть, а збирайте собі скарби на небі, де ані міль, ані іржа не нищать, і де злодії не підкопують і не крадуть. (Матвія 6:19-20) Послання, яке потрібно вигукувати з дахів високих фінансових будівель, таке: "Світські люди, ви й близько…

Showing 41–60 of 103 episodes