Радість щодня (Solid Joys)

Джон Пайпер

«Радість щодня» – щоденне читання від Джона Пайпера. Читати та слухати.
Короткі роздуми дарують насолоду Богом та щоденний привід для реальної радості. А також, завдяки феноменальному знанню автором текстів Біблії – новий рівень розуміння цілісності, краси та глибини Святого Письма.

Play

Open in

70 episodes
daily
Avg 3 min
Ukrainian

Episodes 70

Newest Oldest Longest

All20 Unplayed20 In progress0 Played0

Counted on this page — what you have heard stays on this device, so it is not something the list can be paged by.

Yesterday · 2 min
Страх і надія в Божих ревнощах
Господнє ім’я ревниве. Він є ревнивим Богом. (Вихід 34:14) Бог безмежно ревнує за честь Свого імені і відповідає страшним гнівом тим, чиї серця повинні належати Йому, але шукають іншого, як подружжя, що біжить за іншим коханням. Наприклад, в Єзекіїля 16:38-40 Він говорить до невірного Ізраїлю, Буду тебе судити за законом про перелюб та пролиття крові, – в Своєму обуренні й гніві виголошу тобі вирок кривавої смерті. Я віддам тебе в руки коханців, і вони зруйнують твої місця розпусти... Вони зірвуть з тебе твої шати, відберуть предмети твоєї слави й залишать тебе оголеною і не покритою. Після цього зберуть проти тебе натовп, закидають тебе камінням і розсічуть тебе своїми мечами.. Закликаю вас прислухатися до цього застереження. Божі ревнощі за вашу неподільну любов і відданість завжди матимуть останнє слово. Що б не відвернуло вашу любов від Бога оманливою привабливістю, воно повернеться, щоб роздягнути вас догола і розсікти на шматки. Це жахливо – використовувати своє дане Богом життя для перелюбу проти Всевишнього. Але для тих з вас, хто справді з’єднався з Христом і дотримується обітниці покинути всіх інших, пристати тільки до Нього і жити для Його слави – для вас ревність Бога є великою втіхою і великою надією. Оскільки Бог безмежно ревнує за честь свого імені, то будь-кому і будь-чому, якщо вони загрожують благу Його вірної дружини, Він протистоятиме з божественною всемогутністю. Це добра новина для вірної дружини – відданого Божого люду. Божі ревнощі є великою загрозою для тих, хто грається в блудницю і продає своє серце світові, роблячи з Бога рогоносця (Якова 4:3-4). Але Його ревнощі є великою втіхою для тих, хто дотримується обітниць заповіту і стає чужинцем і вигнанцем у світі. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Радикальний обов’язок радості»
Wednesday · 3 min
План для молитви
Якщо ж будете перебувати в Мені, а Мої слова перебуватимуть у вас, то чого б тільки забажали, просіть – і станеться вам. У цьому прославлений Мій Отець, щоб ви приносили багатий урожай і стали Моїми учнями... Це Я сказав вам, щоб Моя радість перебувала у вас і щоб ваша радість була повною. (Івана 15:7-8, 11) Молитва шукає радості у плідному спілкуванні з Ісусом, знаючи, що Бог прославляється, коли ми приносимо врожай у відповідь на молитву. Чому ж діти Божі так часто не мають постійної звички до радісної, плідної молитви? Якщо я не сильно помиляюся, одна з причин не стільки в тому, що ми не бажаємо, скільки в тому, що не плануємо. Якщо ви хочете взяти відпустку на місяць, то не можете просто підхопитися одного літнього ранку і сказати: "Агов, їдьмо сьогодні!" У вас нічого не готово. Ви не знатимете, куди саме поїхати. Нічого не заплановано. Але саме так багато хто з нас ставиться до молитви. Ми прокидаємося день за днем і усвідомлюємо, що суттєвий час, присвячений молитві, повинен бути частиною нашого життя, але нічого не готово. Ми не знаємо, куди йти. Нічого не заплановано. Не виділено часу. Не визначено місце. Немає процедури. І ми всі добре знаємо, що протилежністю планування є не чудовий потік глибоких, спонтанних переживань у молитві, а та сама стара заїжджена колія. Якщо ви не плануєте відпустку, то, ймовірно, просто залишитеся вдома і будете дивитися телевізор. Природний, неспланований потік духовного життя опускається до найнижчого рівня активності. Нам потрібні перегони для бігу і битва для боротьби. Якщо хочете оновлення у своєму молитовному житті, ви повинні планувати, щоб реально побачити його. Тому мій простий заклик такий: Давайте цього самого дня знайдемо час, щоб переосмислити наші пріоритети і те, як в них вписується молитва. Прийміть нові рішення. Спробуйте якусь нову справу з Богом. Визначте час. Визначте місце. Виберіть уривок з Писання, який буде вашим провідником. Не піддавайтеся тиранії тиску напружених днів. Ми всі потребуємо корекції посеред дистанції. Присвятіть цей день зверненню до молитви – для слави Божої і повноти вашої радості. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зерно, що приносить рясний плід»
Tuesday · 3 min
Бог зцілює через смирення
Я бачив ті його дороги, проте Я його зцілю, і Я попроваджу його далі, – Я потішу його і тих, котрі разом з ним сумують. Я дотримаюсь Свого слова: Мир, мир далеким і близьким, – сказав Господь, – Я зцілю всіх! (Ісаї 57:18-19) Незважаючи на тяжкість людської хвороби бунту і свавілля, Бог зцілить. Як Він зцілить? В Ісаї 57:15 сказано, що Бог живе "зі смиренними і скрушними духом". Але люди з Ісаї 57:17 не є смиренними. Вони зухвало йдуть шляхом власного гордого серця. Отже, яким буде зцілення? Може бути тільки одне. Бог дарує зцілення, упокоривши їх. Він вилікує хворого, розтрощивши його гордість. Якщо тільки скрушені та смиренні насолоджуються Божим спілкуванням (Ісаї 57:15), і якщо хвороба Ізраїлю – це гордий і свавільний бунт (Ісаї 57:17), і якщо Бог обіцяє зцілити їх (Ісаї 57:18), то Його зцілення повинно бути смиренням, а Його ліки – це скрушений дух. Чи не в такий спосіб Ісая пророкує те, що Єремія називав Новим Заповітом і даром нового серця? Той сказав: "Надходить час, коли Я укладу з родом Ізраїля і поколінням Юди Новий Заповіт... Я вкладу Мій Закон у їхню душу і на їхніх серцях напишу його, і таким чином, буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом" (Єремії 31:31, 33). Ісая та Єремія обидва бачать, що настане час, коли хворий, непокірний, жорстокосердий народ надприродним чином зміниться. Ісая говорить про зцілення. Єремія говорить про написання закону на їхніх серцях. А Єзекіїль говорить про це так: "Я дам вам нове серце і нового духа вкладу в вас, – і видалю з вашого тіла кам’яне серце і дам вам серце тілесне" (Єзекіїля 36:26). Отже, зцілення в Ісаї 57:18 – це велика пересадка серця: старе затверділе, горде, свавільне серце з каменю видаляється, а замість нього вкладається нове м’яке, ніжне серце, яке легко смиряється і стає скрушеним пам’яттю про переступи та гріх, який ще залишається. Це серце, в якому Той, Чиє Ім’я Святе, оселиться навічно. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Мистецтво бути разом»
Monday · 3 min
Пан-Слуга
..щоб у доброті до нас в Ісусі Христі в майбутніх віках показати надзвичайно велике багатство Своєї благодаті. (Ефесян 2:7) Для мене найдивовижніший біблійний образ другого пришестя Христа міститься в Луки 12:35-37, де змальовано повернення господаря з весільного бенкету: Хай будуть підперезані ваші стегна і хай горять ваші світильники. Тож будьте подібні до людей, які очікують свого пана, коли той повернеться з весілля; як прийде він і постукає, то відразу ж відчинять йому. Блаженні ті раби, пан яких, прийшовши, застане їх на сторожі; запевняю вас, що підпережеться, посадить їх і, підійшовши, буде служити їм. Звичайно, ми називаємося слугами – і це, без сумніву, означає, що нам слід робити саме те, що кажуть. Але дивовижність цієї картини полягає в тому, що "пан" наполягає на тому, щоб самому служити. Ми могли б очікувати цього під час земного служіння Ісуса, адже Він сказав: "Син Людський не прийшов, щоб служили Йому, але щоби послужити і душу Свою віддати як викуп за багатьох" (Марка 10:45). Але Луки 12:35-37 – це картина другого пришестя, коли Син Людський приходить у сліпучій славі Свого Отця "з ангелами Своєї сили, в полум’яному вогні", як сказано в 2 Солунян 1:7-8. Чому Ісус під час другого пришестя зображений у вигляді офіціанта? Тому що саме серце Його слави – це повнота благодаті, яка виливається в доброті до нужденних людей. Ось чому в Ефесян 2:7 сказано, що Він прагне "у доброті до нас в Ісусі Христі в майбутніх віках показати надзвичайно велике багатство Своєї благодаті". У чому полягає велич нашого Бога? У чому Його унікальність у світі? Ісая відповідає: "З давніх-давен не було чути й не доходило до наших вух, і жодне око не бачило іншого Бога, крім Тебе, Котрий стільки учинив би для тих, котрі на Нього покладаються" (Ісаї 64:4). Немає іншого такого Бога. Він ніколи не відмовляється від ролі невичерпного благодійника Свого вічно залежного, щасливого народу. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зло тріумфує та програє»
Sunday · 3 min
Остерігайтеся служити Богові
Бог, Який створив світ і все, що в ньому, будучи Господом неба і землі, не живе в рукотворних храмах. Він не приймає служіння людських рук, – тому що не потребує нічого, оскільки Сам дає всім життя, дихання й усе. (Дії 17:24-25) Ми прославляємо Бога не тим, що задовольняємо Його потреби, а тим, що молимося, щоб Він задовольнив наші потреби, і віримо, що Він відповість, і живемо в радості цієї всеосяжної турботи, коли покладаємо своє життя в любові до інших людей. Це і є суть доброї новини християнського гедонізму. Бог наполягає на тому, щоб ми просили Його про допомогу, щоб Він отримав славу. "Покличеш до Мене в день скорботи, – Я тебе визволю, і ти Мене прославиш" (Псалом 50:15). Це змушує усвідомити вражаючий факт: ми повинні остерігатися думати, що Він потребує нас. Ми повинні остерігатися служити Богові, і особливо дбати про те, щоб Він служив нам, щоб ми не крали Його слави. "Він не приймає служіння людських рук, – тому що не потребує нічого" (Дії 17:25). Це звучить дуже дивно. Більшість з нас вважає, що служіння Богу – це виключно добра справа. Ми не замислюємося над тим, що служіння Богові може бути для Нього образою. Але роздуми над самим значенням молитви роблять це очевидним. У романі "Робінзон Крузо" головний герой обрав Псалом 50:12-15 своїм улюбленим текстом у своєму сподіванні на Бога, коли опинився на острові. У ньому Бог говорить: "Якби Я зголоднів, то не говорив би тобі, оскільки Всесвіт і все, що в ньому, – Мої… Покличеш до Мене в день скорботи, – Я тебе визволю, і ти Мене прославиш". Це означає: можна служити Богові так, що це принижуватиме Його, ніби Він потребує нашого служіння. О, якими обережними ми повинні бути, щоб не випередити могутню Божу благодать у Христі. Ісус сказав: "Син Людський не прийшов, щоб служили Йому, але щоби послужити і душу Свою віддати як викуп за багатьох!" (Марка 10:45). Він прагне бути Слугою. Він прагне отримати славу як Той, Хто дає. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Радикальний обов’язок радості»
Saturday · 3 min
Не можемо робити нічого
Я є Виноградна Лоза, ви – галузки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить рясний урожай, бо без Мене не можете робити нічого. (Івана 15:5) Уявіть, що ви повністю паралізовані і не можете нічого зробити для себе, окрім як говорити. І припустимо, що сильний і надійний друг пообіцяв жити з вами і робити все, що вам потрібно. Як би ви вшановували цього друга, якби до вас зайшов незнайомець? Ви би вшанували його щедрість і силу, намагаючись самостійно встати з ліжка і понести його на руках? Ні! Ви б сказали: "Друже, підніми мене, будь ласка, і підклади мені подушку, щоб я міг дивитися на свого гостя. І не міг би ти, будь ласка, одягнути мені окуляри?" І таким чином ваш гість дізнається з ваших прохань, що ви безпорадні, а ваш друг сильний і добрий. Ви прославляєте свого друга тим, що потребуєте його, просите його про допомогу і розраховуєте на нього. В Івана 15:5 Ісус каже: "Без Мене не можете робити нічого". Тож ми справді паралізовані. Без Христа ми не здатні на жодне добро, що підносить Христа. Як каже Павло в Римлян 7:18: "знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро". Але в Івана 15:5 також сказано, що Бог має намір, щоб ми робили багато добра, що підносить Христа, а саме приносили плід: "Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить рясний урожай". Отже, як наш сильний і надійний друг – "вас же назвав Я друзями" (Івана 15:15) – Він обіцяє зробити для нас і через нас те, чого ми не можемо зробити для себе самі. Як же нам прославляти Його? Ісус дає відповідь в Івана 15:7: "Якщо ж будете перебувати в Мені, а Мої слова перебуватимуть у вас, то чого б тільки забажали, просіть – і станеться вам". Ми молимося! Ми просимо Бога зробити для нас через Христа те, що ми не можемо зробити самі – принести плід. Івана 15:8 дає результат: "У цьому прославлений Мій Отець, щоб ви приносили багатий урожай". Тож як Бог прославляється через молитву? Молитва – це відкрите визнання того, що без Христа ми нічого не можемо робити. І молитва – це відвернення від себе до Бога з упевненістю, що Він надасть нам необхідну допомогу. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зерно, що приносить рясний плід»
October 9 · 3 min
Найкращий уривок в Біблії
Бог дав [Ісуса] як жертву примирення в Його крові через віру, щоби показати Свою справедливість у прощенні раніше вчинених гріхів, – у Божому довготерпінні; щоби показати Свою справедливість нинішнього часу, – що Він справедливий і оправдує того, хто вірить в Ісуса. (Римлян 3:25-26) Римлян 3:25-26, можливо, найважливіші вірші в Біблії. Бог цілком справедливий! І при цьому Він виправдовує нечестивих! Справді?! Справедливий суддя, який виправдовує винних! Не або-або! І те, і друге! Він виправдовує винного, але Сам при цьому не винен. Це найвеличніша новина в світі! "Того, Хто не знав гріха, Він зробив за нас гріхом, щоб ми в Ньому стали Божою праведністю" (2 Коринтян 5:21). Він бере наш гріх. Ми приймаємо Його праведність. "Бог, пославши Свого Сина в подобі гріховного тіла і задля гріха, засудив гріх у тілі" (Римлян 8:3). У чиєму тілі? У Христовому. Чий гріх засуджений у цьому тілі? Наш. То що ж тоді для нас? Ніякого осуду! "[Христос] Сам Своїм тілом підняв наші гріхи на дерево". (1 Петра 2:24) "Христос один раз за гріхи постраждав, – праведний за неправедних, аби привести вас до Бога". (1 Петра 3:18) "Якщо ми з’єдналися з Ним подобою Його смерті, то з’єднаємося з Ним і подобою воскресіння" (Римлян 6:5). Якщо найжахливішою новиною у світі є те, що ми потрапили під осуд нашого Творця і що Він у силу власного праведного характеру зобов’язаний зберегти цінність Своєї слави, виливши Свій гнів на наші гріхи... …Тоді найкраща новина в усьому світі (Євангеліє!) полягає в тому, що Бог визначив і запровадив шлях спасіння, який також підтримує цінність Його слави, честь Його Сина і вічне спасіння Його обраних. Ісус Христос прийшов у світ, щоб спасти грішників. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Мистецтво бути разом»
October 8 · 2 min
Премудрість Божа
Ми ж проповідуємо розп’ятого Христа: для юдеїв – це спокуса, а для греків – безумство. А саме для покликаних – і юдеїв, і греків – Христа, Божу силу й Божу премудрість. (1 Коринтян 1:23-24) Противагою жахливій звістці про те, що ми потрапили під осуд нашого Творця і що Він, згідно зі Своїм праведним характером, зобов’язаний зберегти цінність Своєї слави, виливши вічний гнів на наш гріх, виступає чудова новина Євангелія. Цю істину ніхто ніколи не зможе дізнатися від природи. Істина Євангелія має бути розказана сусідам, проповідуватися в церквах і нестися місіонерами. Добра новина полягає в тому, що Бог Сам визначив спосіб задовольнити вимоги власної справедливості, не засуджуючи весь людський рід. Пекло – це один із способів звести рахунки з грішниками і відстояти Його справедливість. Але є й інший шлях, який запропонував Бог. Це – Євангеліє. Божа мудрість визначила спосіб, як Божа любов може звільнити нас від Божого гніву, не поступаючись при цьому Божою справедливістю. Ось він. Євангеліє. Дозвольте мені повторити це ще раз повільно: Божа мудрість визначила спосіб, як Божа любов може звільнити нас від Божого гніву, не поступаючись при цьому Божою справедливістю. І в чому полягає ця мудрість? У смерті Сина Божого за грішників! "Ми ж проповідуємо розп’ятого Христа... Божу силу й Божу премудрість" (1 Коринтян 1:23-24). Смерть Христа – це Божа мудрість, через яку Божа любов спасає грішників від Божого гніву, водночас обстоюючи і демонструючи Божу праведність у Христі. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зло тріумфує та програє»
October 7 · 2 min
Наше благо Богу в радість
Я укладу з ними вічний Заповіт у тому, що вже не відвернуся від них й не перестану чинити їм добро. Я вкладу страх переді Мною у їхнє серце, щоб уже не відступали від Мене. Я тішитимусь ними від усього Свого серця і всієї Моєї душі, роблячи їм добро; Я посаджу їх на цій землі у вірності. (Єремії 32:40-41) Прагнення Бога отримувати хвалу від нас і наше прагнення насолоджуватися Ним – це одне і те ж прагнення. Бог хоче бути прославленим, а ми хочемо бути задоволеними. Ці два бажання досягають своєї мети в єдиному досвіді – нашому захопленні Богом, яке виливається в прославленні. Для Бога хвала – це солодкий відгомін Його власної досконалості в серцях Його народу. Для нас хвала – це вершина задоволення, яке приходить від життя у спілкуванні з Богом. Приголомшливим наслідком цього відкриття є те, що вся всемогутня енергія, яка спонукає серце Бога шукати власної слави, також спонукає Його задовольняти серця тих, хто шукає своєї радості в Ньому. Добра новина Біблії полягає в тому, що Бог зовсім не проти задовольняти серця тих, хто сподівається на Нього. Якраз навпаки: Бог радіє всім серцем і всією душею саме від того, що може зробити нас найщасливішими. Це дивовижні слова: "Я тішитимусь... від усього Свого серця і всієї Моєї душі, роблячи їм добро" (Єремії 32:41). Всім серцем і всією душею Бог приєднується до нас у прагненні до нашої вічної радості, тому що здійснення цієї радості в Ньому становить славу Його власної нескінченної цінності. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Радикальний обов’язок радості»
October 6 · 4 min
Ми покладаємося, а Він діє
З давніх-давен не було чути й не доходило до наших вух, і жодне око не бачило іншого Бога, крім Тебе, Котрий стільки учинив би для тих, котрі на Нього покладаються. (Ісаї 64:3) Мало від чого мене охоплює більша радість, ніж від усвідомлення істини про Боже вподобання виявляти свою Божественність, працюючи для мене. Те, що Він чинить для мене, завжди передує всьому, що роблю для Нього я, уможливлює та складає його підґрунтя. Спочатку це може здатися зарозумілим з нашого боку і приниженням для Бога, коли ми говоримо, що Він працює для нас. Але так здається лише тому, що в цьому твердженні ми ніби виступаємо як работодавці, а Бог наче потребує роботи. Коли ж Біблія говорить про те, що Бог щось чинить для нас, там немає такого підтексту. Зовсім інше було на думці в Ісаї, коли він говорив, що Бог "стільки учинив для тих, котрі на Нього покладаються" (Ісаї 64:3). Правильний сенс слів "Бог працює для мене" полягає в тому, що я збанкрутів і потребую підтримки. Я слабкий і потребую когось сильного. Я в небезпеці і потребую захисника. Я нерозумний і потребую когось мудрого. Я загублений і потребую Спасителя. "Бог працює для мене" означає, що я сам не можу виконати роботу. Я вкрай потребую допомоги. І це прославляє Бога, не мене. Славу отримує Той, Хто дає. Похвалу отримує Сильний. Послухайте, як Біблія говорить про те, що Бог працює для вас, і звільніться від клопоту нести свій власний тягар. Дозвольте Йому виконати цю роботу. "Жодне око не бачило іншого Бога, крім Тебе, Котрий стільки учинив би для тих, котрі на Нього покладаються" (Ісаї 64:4). "Він не приймає служіння людських рук, – тому що не потребує нічого, оскільки Сам дає всім життя, дихання й усе" (Дії 17:25). "Син Людський не прийшов, щоб служили Йому, але щоби послужити і душу Свою віддати як викуп за багатьох!" (Марка 10:45). "Очі Господні оглядають усю землю, аби підтримувати тих людей, чиє серце цілковито віддане Йому" (2 Хронік 16:9). "Якби Я зголоднів, то не говорив би тобі... покличеш до Мене в день скорботи, – Я тебе визволю, і ти Мене прославиш" (Псалом 50:12, 15). "До вашого похилого віку, – й до сивини носитиму вас. Я створив і носитиму далі, буду підтримувати і рятувати" (Ісаї 46:4). "Я трудився більше за них усіх; втім, не я, а Божа благодать, що була зі мною" (1 Коринтян 15:10). "Якщо Господь не будує дому, даремно над ним трудяться будівничі" (Псалом 127:1). "Коли хто служить, – нехай служить, наче з сили, яку дає йому Бог, щоб у всьому прославлявся Бог" (1 Петра 4:11). "Звершуйте своє спасіння. Адже то Бог за Своєю доброю волею викликає у вас і бажання, і дію" (Филип’ян 2:12-13). "Я посадив, Аполлос поливав, та зростив Бог" (1 Коринтян 3:6). Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зерно, що приносить рясний плід»
October 5 · 2 min
Щасливий Бог
...здоровому вченню, за Євангелією слави блаженного Бога. (1 Тимофія 1:10-11) Велика частина Божої слави – це Його блаженство, тобто щастя. Для апостола Павла було немислимо, що Бог може бути позбавлений нескінченної радості і при цьому залишатися всеславним. Перебувати в безмежній славі й означає бути безмежно щасливим. Він використовував вислів "слава щасливого Бога", тому що для Бога є проявом слави бути настільки щасливим, наскільки Він є – безмежно щасливим. Божа слава значною мірою полягає в тому, що Він щасливий понад нашу найсміливішу уяву. Це і є Євангеліє: "Євангеліє слави щасливого Бога". Це цитата з Біблії! Це добра новина, що Бог безмежно щасливий. Ніхто не хотів би провести вічність з нещасним Богом. Якщо Бог не щасливий, то метою Євангелія не є радісна звістка, а тоді це вже зовсім і не Євангеліє. Але насправді Ісус запрошує нас провести вічність зі щасливим Богом, коли каже: "Увійди в радість свого пана!" (Матвія 25:23). Ісус жив і помер, щоби Його радість – Божа радість! – перебувала в нас, і наша радість була повною (Івана 15:11; 17:13). Тому Євангеліє – це "Євангеліє слави щасливого Бога". Щастя Бога – це, перш за все, щастя в Його Сині. Таким чином, коли ми поділяємо щастя Бога, ми поділяємо ту саму радість, яку Отець має в Сині. Ось чому Ісус явив нам Отця. Наприкінці Своєї величної молитви в Івана 17, Він сказав Своєму Отцеві: "Я виявив їм Твоє Ім’я, і виявлятиму, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, була в них, і Я – в них" (Івана 17:26). Він явив нам Бога, щоби Боже задоволення в Його Сині було в нас і стало й нашим задоволенням у Ньому. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Мистецтво бути разом»
October 4 · 3 min
Справедливість восторжествує
Не мстіть за себе, любі, але дайте місце гніву Божому, як написано: В Моїй владі є помста, і Я віддам, – каже Господь. (Римлян 12:19) Усіх вас колись кривдили. Більшість з вас, напевно, були серйозно ображені кимось, хто так ніколи не вибачився і не зробив нічого достатнього, щоб це виправити. І однією з перешкод, що не дає вам відпустити цей біль і гіркоту, є переконання – обґрунтоване переконання! – що справедливість має восторжествувати, що моральна тканина всесвіту розпадеться, якщо людям сходитимуть з рук жахливі кривди та обман, які вони чинять. Це одна з перешкод на шляху до прощення і відпускання образ. Але не єдина. У нас є свій власний гріх, з яким треба боротися. І це справжній гріх. Ми відчуваємо, що ось так узяти і все відпустити означало б просто визнати правосуддя нездійсненним. І ми не можемо цього дозволити. Тому ми тримаємося за злість і знову і знову програємо події чи слова у своїй голові, повторюючи: "Цього не повинно було статися; цього не повинно було статися; це було неправильно; це було неправильно... Як він (або вона) може бути таким задоволеним, коли я такий нещасний? Це ж так неправильно. Це так неправильно!" Ми не можемо відпустити це. І наша гіркота починає отруювати все навколо. Слово в Римлян 12:19 дане нам Богом, щоб зняти з нас цей тягар: "Ніколи не мстіть за себе, але залиште це гніву Божому". Що це означає для вас? Скинути з себе тягар гніву, відмовитися від практики плекання болю та відчуття образи. Скинути усе це не означає, що вас не було сильно скривджено. Ще й як було. Але це також не означає, що справедливості не існує. Це не означає, що за вас не поквитаються. Це не означає, що кривдникам все зійде з рук. Ні, не зійде. Це означає, що коли ви скидаєте з себе тягар помсти, його піднімає Бог. Це не витончений спосіб помсти. Це спосіб віддати помсту Тому, Кому вона належить. Помста Моя, каже Господь. Ти облиш її. А Я її підніму. Справедливість восторжествує. Яке славне полегшення! Я не мушу нести цей тягар. Це як зробити глибокий вдих, – можливо, вперше за багато десятиліть, – і відчути, що тепер нарешті ти можеш бути вільним, щоби любити. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зло тріумфує та програє»
October 3 · 2 min
Безмежна радість
Я виявив їм Твоє Ім’я, і виявлятиму, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, була в них, і Я – в них. (Івана 17:26) Ось про що Ісус молився в ніч перед смертю. Уявіть собі можливість вічно насолоджуватися тим, що вам найбільше подобається, і робити це з нестримною енергією і пристрастю. Зараз ми не маємо такого досвіду. Три речі стоять на шляху до нашого повного задоволення в цьому світі. Перша полягає в тому, що ніщо в цьому сотвореному світі не має достатньої особистої цінності, щоб задовольнити найглибші прагнення наших сердець. Друга – нам бракує сил, щоб насолодитися найкращими скарбами на повну їхню вартість. І третя перешкода, яка стоїть на шляху до повного задоволення, полягає в тому, що наші радощі тут закінчуються. Ніщо не вічне. Але якщо мета і молитва Ісуса в Івана 17:26 здійсняться, все це зміниться. Він молився, "щоб любов, якою Ти полюбив Мене, була в них". Божа безмежна любов до Свого Сина – в нас! Якщо Божа насолода в Сині стане нашою насолодою в Сині, тоді об’єкт нашої насолоди, Ісус, буде невичерпним у власній цінності. Він ніколи не стане нудним, не розчарує і не засмутить. Неможливо уявити собі більшого скарбу, ніж Син Божий. Ба більше, наша здатність насолоджуватися цим невичерпним скарбом не буде обмежена людськими слабкостями. Ми будемо насолоджуватися Сином Божим так само, як насолоджується Його Отець. Саме про це молився Ісус! Захоплення Бога Своїм Сином буде в нас, і воно буде нашим – нашим захопленням Сином. І це ніколи не закінчиться, тому що ні Отець, ні Син ніколи не закінчуються. Їхня любов Один до Одного буде нашою любов’ю до них, і тому наша любов до них ніколи не помре і не ослабне. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Радикальний обов’язок радості»
October 2 · 2 min
Абсолютна, суверенна і всемогутня Любов
Господь! Господь Бог співчутливий і милосердний, не скорий на гнів, багатомилостивий і правдивий. (Вихід 34:6) Бог багатомилостивий, сповнений любові та правдивий, тобто вірний. Мені спадають на думку два образи: Серце Бога подібне до невичерпного джерела води на вершині гори, з якого витікає любов і вірність. Століття за століттям це джерело продовжує бити. Або Боже серце подібне до вулкану, який палає любов’ю так сильно, що зриває вершину гори і рік за роком виливає лаву любові та вірності. Коли Бог вживає слово "багатомилостивий", Він хоче, щоб ми зрозуміли і відчули, що ресурси Його любові не обмежені. Ви можете пити з цього гірського джерела цілий день, рік за роком, покоління за поколінням, і воно ніколи не пересохне. Можна навіть ризикнути сказати, що Бог подібний до уряду, який просто друкує більше грошей, коли є потреба. Невичерпний, чи не так? Що ж, є різниця. Бог має нескінченну скарбницю золотої любові, яка забезпечує всю валюту, яку Він друкує. Уряд перебуває у світі мрій. Бог дуже реалістично покладається на безмежні ресурси Своєї божественності. Абсолютне існування, суверенна свобода і всемогутність Бога – це вулканічна повнота, яка вибухає, переповнена любов’ю та милістю. Безмежна велич Бога означає, що Він не потребує нас, щоб заповнити будь-яку нестачу в Собі. Натомість Його нескінченна самодостатність виливається в любові та милості до нас – грішників, які потребують Його і дару Самого Себе, явленого в Ісусі. Ми можемо розраховувати на Його любов і милість саме тому, що віримо в абсолютність Його існування, суверенність Його свободи і безмежність Його могутності. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зерно, що приносить рясний плід»
October 1 · 3 min
Бог не похмурий
Господь руйнує плани людей, зупиняє задуми народів. А задуми Господа залишаться повіки; наміри Його серця – на вічні віки. (Псалом 33:10-11) "Наш Бог на небесах! Він чинить усе, що забажає" (Псалом 115:3). Цей текст натякає, що Бог має право і владу робити все, що Йому до вподоби. Саме це й означає суверенність Бога. Замисліться над цим на хвилинку: Якщо Бог суверенний і може робити все, що забажає, то жоден з Його намірів не може бути порушений. "Господь руйнує плани людей, зупиняє задуми народів. А задуми Господа залишаться повіки; наміри Його серця – на вічні віки" (Псалом 33:10-11). І якщо жоден з Його намірів не може бути порушений, то Бог повинен бути найщасливішим з усіх істот. Це нескінченне, божественне щастя є джерелом, з якого християнин (християнський гедоніст) п’є і прагне пити ще більше. Можете собі уявити, що було б, якби Бог, Який править світом, не був щасливим? Що, якби Бог був схильний до бурчання та депресії – такий собі надутий велетень на небі? Що, якби Бог був розчарованим, зневіреним, похмурим, сумним, незадоволеним і пригніченим? Чи могли б ми приєднатися до Давида і сказати: "Боже, Ти мій Бог, Тебе я пильно шукаю. Тебе прагне моя душа, за Тобою нудьгує тіло моє в землі пустинній, спраглій і безводній" (Псалом 63:2)? Не думаю. Ми всі ставилися б до Бога, як маленькі діти, які мають розчарованого, похмурого, пригніченого, незадоволеного батька. Вони не можуть насолоджуватися, проводячи час із ним. Вони можуть лише намагатися не турбувати його, або, можливо, намагатися працювати на нього, щоб заслужити якусь маленьку прихильність. Але Бог не такий. Він ніколи не розчаровується і не знеохочується. І, як сказано в Псалмі 147:11, Він "любить тих, котрі... покладаються на Його милосердя". Отже, мета християнського гедоніста – не уникати цього Бога, не тікати від Нього, не ходити навшпиньки по вітальні, щоб Його похмурість не перетворилася на гнів. Ні, наша мета – покладатися на Його милосердя. Бігти до Нього. Бути щасливими в Бозі, радіти в Господі, плекати Його присутність і насолоджуватися Його спілкуванням і прихильністю. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Мистецтво бути разом»
September 30 · 2 min
Об’єкт найповнішого задоволення
Веселися в Господі й Він задовольнить бажання твого серця. (Псалом 37:4) Прагнення до задоволення навіть не є питанням вибору; воно чітко заповідане у Псалмах: "Веселися в Господі й Він задовольнить бажання твого серця" (Псалом 37:4). Псалмоспівці намагалися робити саме це: "Як олень прагне до джерела води, так душа моя прагне до Тебе, Боже. Моя душа прагне Бога, – Живого Бога!" (Псалом 42:2-3). "Тебе прагне моя душа, за Тобою нудьгує тіло моє в землі пустинній, спраглій і безводній" (Псалом 63:2). Зворотний бік мотиву спраги ми бачимо, коли псалмоспівець говорить, що люди "насичуються щедротами Твого дому, – з потоку Твоїх солодощів Ти їх напуваєш" (Псалом 36:9). Я зрозумів, що Божа благість, яка лежить в основі поклоніння, – це не щось таке, чому ми віддаємо шану з якогось відстороненого благоговіння. Ні, це те, що приносить насолоду: "Скуштуйте й побачите, Який добрий Господь" (Псалом 34:8). Скуштуйте. Скуштуйте! І побачите. "Які ж солодкі для мене Твої слова! Вони для мене солодші за мед!" (Псалом 119:103). Як каже Клайв Люїс, Бог виступає у Псалмах як "Об’єкт найповнішого задоволення". Його народ без сорому обожнює Його за "розраду і потіху", яку знаходить у Ньому (Псалом 43:4). Він є джерелом цілковитого і нескінченного задоволення: "У присутності Твоїй повнота радості; у Твоїй правиці розкошування повіки" (Псалом 16:11). Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зло тріумфує та програє»
September 29 · 2 min
Найбільш визвольне відкриття
Зрештою, брати мої, радійте в Господі! (Филип’ян 3:1) Ніхто ніколи не вчив мене, що Бог прославляється нашою втіхою в Ньому – що саме радість у Бозі робить нашу хвалу справжнім вшануванням Бога, а не лицемірством. Але Джонатан Едвардс сказав це так ясно і сильно: Бог являє Свою славу власним створінням зокрема двома способами: (1) відкриваючись... їхньому розумінню; і (2) промовляючи до їхніх сердець, в їхній радості, захопленні та насолоді від проявів Себе, які Він їм дає... Бог прославляється не тільки тим, що Його славу бачать, але й тим, що нею тішаться... Коли ті, що бачать славу, також тішаться нею, Бог прославляється більше, ніж якби вони лише бачили її... Той, хто свідчить про своє розуміння Божої слави, не настільки звеличує Бога, як той, хто також свідчить про своє прийняття Його слави та насолоду від неї. Для мене це було приголомшливим відкриттям. Я повинен шукати радості в Бозі, якщо хочу прославляти Його як найціннішу Реальність у всесвіті. Радість – це не просто додатковий елемент поряд з поклонінням. Вона є невід’ємною складовою поклоніння. Справді, сама суть поклоніння – це радіти у славі Божій. У нас є означення для тих, хто вихваляє Бога, хоча не має задоволення від того, що вихваляє. Ми називаємо таких людей лицемірами. Ісус сказав: "Лицеміри, добре пророкував про вас Ісая, кажучи: Цей народ губами шанує Мене, серце ж їхнє далеко від Мене" (Матвія 15:7-8). Цей факт – що справжнє прославлення означає цілковиту насолоду, і що найвища мета людини полягає в тому, щоби сповна напитися цією насолодою Божої слави – був, мабуть, найбільш визвольним відкриттям, яке я коли-небудь робив для себе. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Радикальний обов’язок радості»
September 28 · 2 min
Воюйте з невір’ям
Понад усе візьміть щит віри, яким зможете погасити всі вогненні стріли лукавого; візьміть шолом спасіння і духовний меч, яким є Боже Слово. (Ефесян 6:16-17) Коли я переживаю про свою старість, то борюся з невір’ям обітницею: "Я залишаюсь Тим Самим до вашого похилого віку, – й до сивини носитиму вас. Я створив і носитиму далі, буду підтримувати і рятувати" (Ісаї 46:4). Коли відчуваю страх смерті, я борюся з невір’ям обітницею, що "ніхто з нас не живе сам для себе, і ніхто сам для себе не вмирає. Якщо живемо, – для Господа живемо; якщо вмираємо, – для Господа вмираємо. Отже, чи живемо, чи вмираємо, – ми є Господні! Адже Христос тому і помер, і ожив, щоби панувати і над мертвими, і над живими" (Римлян 14:7-9). Коли я хвилююся, що можу зазнати кораблетрощі у вірі та відпасти від Бога, то борюся з невір’ям обітницями: "Той, Хто розпочав у вас добре діло, завершить його до дня Ісуса Христа" (Филип’ян 1:6); і "Будучи завжди живим, Він може завжди спасати тих, хто приходить до Бога через Нього, аби заступатися за них" (Євреїв 7:25). Приєднуйтесь до мене в цій битві! Воюймо не з іншими людьми, а з власним невір’ям. Невіра в Божі обітниці – це корінь тривоги, яка, в свою чергу, є коренем багатьох інших гріхів. Меч Духа – це Слово Боже, сказав Павло в Ефесян 6:17. Щит, яким ми гасимо вогненні стріли сатани, – це віра (вірш 16), віра в те саме Слово Боже. Тож візьміть щит в одну руку, а меч у другу, і станьмо до доброї боротьби за віру. Візьміть Біблію, попросіть Святого Духа про допомогу, складіть Божі обітниці в своєму серці і ведіть добру боротьбу за те, щоби жити вірою в майбутню благодать. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зерно, що приносить рясний плід»
September 27 · 3 min
Наше благо – Його слава
Ти ж, коли молишся, ввійди до своєї кімнати і, замкнувши свої двері, помолися до свого Отця в тайні, – і твій Отець, Який бачить і таємне, віддасть тобі. (Матвія 6:6) Одне з поширених заперечень проти християнського гедонізму полягає в тому, що він ставить інтереси людини вище слави Божої – інакше кажучи, ставить моє щастя вище Божої шани. Але християнський гедонізм категорично цього не робить. Звичайно ж, ми, християнські гедоністи, намагаємося шукати власних інтересів і нашого щастя всіма силами. Ми підтримуємо резолюцію молодого Джонатана Едвардса щодо власного життя: Вирішив: Намагатися здобути для себе якомога більше щастя в іншому світі Божого Царства, наскільки це можливо: з усією силою, міццю, енергією і завзяттям, – так, навіть жорстокістю, – на які я здатен, або зможу змусити себе, у будь-який спосіб, який тільки можна придумати. Але ми дізналися з Біблії (та від Едвардса!), що Бог зацікавлений у тому, щоби примножувати повноту Своєї слави, виливаючи її в милосерді на нас – нас, грішних, які відчайдушно потребують Його. Тому прагнення до власних інтересів і щастя, навіть якщо це коштує нам життя, ніколи не будуть вищими за Божі інтереси, Боже щастя і Божу славу, але завжди лежатимуть в їхніх межах. Одна з найдорогоцінніших істин Біблії полягає в тому, що Бог найбільше зацікавлений прославити багатство Своєї благодаті, роблячи грішників щасливими в Ньому – в Ньому! Коли ми упокорюємося, як малі діти, і, не вдаючи із себе самодостатніх, захоплено біжимо в радість обіймів нашого Отця, слава Його благодаті примножується, а прагнення нашої душі – задовольняється. Наш інтерес і Його слава стають одним цілим. Коли Ісус обіцяє в Матвія 6:6: "Твій Отець, Який бачить і таємне, віддасть тобі", Він хоче, щоби ми шукали цієї винагороди. Він не заманює нас радістю, якої ми не повинні мати! Але ця нагорода – ця радість – є переповненням відвернення від людської похвали і входження "до своєї кімнати", щоби шукати Бога. Отже, християнські гедоністи не ставлять власне щастя вище Божої слави. Вони вкладають своє щастя в Самого Бога і відкривають славну істину, що Бог найбільше прославляється в нас, коли ми найбільше задоволені в Ньому. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Мистецтво бути разом»
September 26 · 2 min
Сила вищої обітниці
Я відчуватиму вільний простір, бо шукав і віднайшов Твої Заповіді. (Псалом 119:45) Важливим елементом радості є свобода. Ніхто з нас не відчуватиме себе щасливим, доки не звільниться від того, що ненавидить, і не стане спроможним вільно чинити те, що любить. А де ж нам знайти справжню свободу? Псалом 119:45 говорить: "Я відчуватиму вільний простір, бо шукав і віднайшов Твої Заповіді". Це картина відкритого простору. Слово звільняє нас від вузькості мислення. "Бог дав Соломонові... розуміння всіх речей, таке широке, як пісок на морському узбережжі" (1 Царів 4:29). Слово визволяє від загрозливих обмежень. "Він вивів мене на широкий простір" (Псалом 18:19). Ісус каже: "Пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить!" (Івана 8:32). Свобода, яку Він має на увазі, – це звільнення від рабства гріха (Івана 8:34). Або, кажучи в позитивному ключі, це свобода для святості. Обітниці Божої благодаті забезпечують силу, яка робить Божі вимоги святості досвідом свободи, а не страху й поневолення. Петро так описав визвольну силу Божих обітниць: "Даровані нам дорогоцінні та великі обітниці, щоби через них ви стали учасниками Божественної природи, уникнувши морального розтління, яке є у світі" (2 Петра 1:4). Іншими словами, коли довіряємо Божим обітницям, ми вириваємо корінь зіпсованості та гріховних бажань силою вищої обітниці. Наскільки ж важливим є слово, яке руйнує владу фальшивих задоволень! І наскільки пильними ми повинні бути, щоб освітлювати наші шляхи і наповнювати серця Божим словом! "Твоє слово є світильником для моїх ніг, світлом на моїй стежці!" (Псалом 119:105). "Я бережу Твоє слово у своєму серці, щоби мені не грішити проти Тебе" (Псалом 119:11). Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зло тріумфує та програє»

Showing 1–20 of 70 episodes