Skip to content
Artwork for Радість щодня (Solid Joys)

Радість щодня (Solid Joys)

Джон Пайпер

«Радість щодня» – щоденне читання від Джона Пайпера. Читати та слухати.
Короткі роздуми дарують насолоду Богом та щоденний привід для реальної радості. А також, завдяки феноменальному знанню автором текстів Біблії – новий рівень розуміння цілісності, краси та глибини Святого Письма.

Play
  • 103 episodes
  • daily
  • Avg 3 min
  • Ukrainian
Counted on this page — what you have heard stays on this device, so it is not something the list can be paged by.
  • October 29 · 3 min

    Гріх, сатана, хвороба чи нещасний випадок

    Тричі благав [я] Господа, щоб він відступився від мене, та Він сказав мені: Досить тобі Моєї благодаті, адже Моя сила виявляється в немочі! Тому краще радо буду хвалитися своїми немочами, щоб оселилася в мені сила Христа. (2 Коринтян 12:8-9) Страждання, що приходять до християнина через переслідування, – чи вони такі ж самі, як і страждання від раку? Чи поширюються обітниці, дані стосовно чогось одного, на усе інше? Моя відповідь – так. Усе життя, якщо воно прожите у щирій вірі, в пошуках Божої слави та спасіння для інших людей, вас будуть очікувати певні перешкоди та страждання. Страждання, які випадають на долю слухняного християнина, є частиною ціни життя, що проходить в послуху Божому покликанню. Обираючи йти за Христом дорогою, яку Він вказує, ми обираємо все, що на цій дорозі трапляється згідно з Його суверенним провидінням. Таким чином, всі страждання, які приходять на шляху послуху, є стражданнями з Христом і за Христа – чи це рак вдома, чи переслідування вдалечині. І вони є "обраними" – тобто ми добровільно стаємо на шлях послуху, де нас спіткає страждання, і ми не нарікаємо на Бога. Ми можемо молитися, як це робив Павло, щоб страждання було усунене (2 Коринтян 12:8); але якщо Бог бажає, ми приймаємо його як частину ціни учнівства на шляху послуху, що веде на небо. Всі переживання страждань на шляху християнського послуху – чи то від переслідувань, чи то від хвороби, чи то від нещасного випадку, – мають одну спільну рису. Всі вони загрожують нашій вірі в Божу доброту і спокушають нас зійти зі шляху послуху. Тому кожна перемога віри та всяка витривалість у послуху є свідченням Божої благості і дорогоцінності Христа – незалежно від того, чи ворогом виступає хвороба, сатана, гріх чи нещасний випадок. Тому всі страждання, будь-якого роду, які ми переносимо на шляху нашого християнського покликання, є стражданнями "з Христом" і "за Христа". З Ним у тому сенсі, що страждання приходить до нас, коли ми йдемо з Ісусом у вірі, і в тому сенсі, що ми переносимо все силою, яку Він дає через Своє співчутливе первосвященицьке служіння нам (Євреїв 4:15). А для Нього – в тому сенсі, що страждання випробовує і доводить нашу вірність Його доброті і силі, і в тому сенсі, що воно відкриває Його цінність як вседостатньої компенсації і нагороди. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зло тріумфує та програє»

  • October 28 · 2 min

    Радикальна компенсація

    Запевняю вас: немає нікого, хто залишив би дім, або братів, або сестер, або матір, або батька, або дружину, або дітей, чи поля – заради Мене й заради Євангелії – і при цьому не одержав би в сто разів більше вже тепер, у цей час, в умовах переслідувань, – і домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і поля, а в майбутньому віці – вічне життя! (Марка 10:29-30) Ісус має на увазі, що Він Сам компенсує будь-яку жертву. Якщо ви відмовляєтеся від близької материнської ласки і турботи, то отримаєте у стократ більше ласки і турботи від повсякчас присутнього Христа. Якщо ви відмовляєтеся від теплого товариства братів і сестер, то отримуєте у стократ більше тепла і дружби від Христа. Якщо ви відмовитеся від почуття затишку власного дому, то отримаєте у стократ більший комфорт і безпеку, знаючи, що ваш Господь володіє кожним домом. До майбутніх місіонерів Ісус промовляє: "Обіцяю працювати для вас і бути поруч так, що ви ніколи не зможете сказати, що чимось пожертвували". Як Ісус поставився до "жертовного" духу Петра? Петро сказав: "Ми залишили все й пішли за Тобою" (Марка 10:28). Чи схвалює Ісус цей дух "самозречення"? Ні, він докоряє. Ісус відповів Петрові: "Ніхто ніколи не жертвує для Мене нічого, чого б Я не компенсував сторицею – так, в якомусь сенсі навіть у цьому житті, не кажучи вже про життя вічне у майбутньому віці". Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Радикальний обов’язок радості»

  • October 26 · 3 min

    Можливо з Богом

    Я маю й інших овець, які не з цієї кошари, тож Мені треба і їх привести; вони почують Мій голос. (Івана 10:16) Бог має Своїх людей у кожному народі світу. Він покличе їх через Євангеліє з силою Творця. І вони увірують! Яку силу несуть ці слова для подолання зневіри у важких місцях місіонерських полів! Історія Пітера Кемерона Скотта є гарною ілюстрацією. Скотт, який народився в Глазго в 1867 році, став засновником Африканської внутрішньої місії. Але його починання в Африці не були успішними. Перша подорож Скотта до Африки закінчилася важким приступом малярії, що змусило його повернутися додому. Пітер вирішив повернутися після одужання. Це повернення було особливо приємним для нього, тому що цього разу до нього приєднався його брат Джон. Але незабаром Джона звалила лихоманка. Пітер самотужки поховав брата в африканській землі, і в муках тих днів поновив своє посвячення проповідувати Євангеліє в Африці. Проте його здоров’я знову підірвалося, і він був змушений повернутися до Англії. Як Скотт спромігся вийти зі спустошеності та депресії тих днів? Так, він повністю віддав себе в Божі руки, але де йому було взяти сили, щоб повернутися до Африки? Людині це було неможливо! Він знайшов сили у Вестмінстерському абатстві, на могилі Девіда Лівінгстона, яка й досі ще там. Скотт тихо увійшов, знайшов гробницю і став перед нею навколішки помолитися. На очі йому потрапив напис на могилі: Я МАЮ Й ІНШИХ ОВЕЦЬ, ЯКІ НЕ З ЦІЄЇ КОШАРИ, ТОЖ МЕНІ ТРЕБА І ЇХ ПРИВЕСТИ. Пітер піднявся з колін з новою надією. Він повернувся до Африки, і сьогодні, понад сто років потому, місія, яку він заснував, є живою, зростаючою силою для проповіді Євангелія на Чорному континенті. Якщо ваша найбільша радість – відчувати наповнення Божою благодаттю та те, як вона виливається через вінця вашого серця іншим на добро, то найкраща новина в усьому світі – це те, що Бог зробить через вас неможливе для спасіння недосягнутих Благою Звісткою народів. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зерно, що приносить рясний плід»

  • October 26 · 2 min

    Ліки для місіонера

    Для Бога все можливе. (Марка 10:27) Суверенна благодать є джерелом життя для християнського гедоніста. Адже найбільше християнський гедоніст любить досвідчувати, як суверенна Божа благодать наповнює його аж по вінця і переливається через край для блага інших. Християнські місіонери-гедоністи люблять досвід "не я, а Божа благодать, що була зі мною" (1 Коринтян 15:10). Вони насолоджуються істиною, що плід їхньої місіонерської праці повністю походить від Бога (1 Коринтян 3:7; Римлян 11:36). Вони відчувають лише радість, коли Учитель каже: "Без Мене не можете робити нічого" (Івана 15:5). Вони скачуть, наче ягнята, від істини, що Бог зняв з їхніх плечей непосильний тягар нового творіння і поклав його на Свої плечі. Без жодних заздрощів вони кажуть: "Не тому, що ми спроможні, наче самі від себе, але наша спроможність – від Бога" (2 Коринтян 3:5). Коли вони повертаються додому у відпустку, ніщо не приносить їм більшої радості, ніж сказати церквам: "Не смію говорити про те, чого не вчинив Христос через мене для навернення язичників" (Римлян 15:18). "Для Бога все можливе!" – ці слова попереду несуть надію, а позаду – смирення. Вони є протиотрутою і від відчаю, і від гордості – ідеальними місіонерськими ліками. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Мистецтво бути разом»

  • October 24 · 3 min

    Велика місіонерська надія

    Нас, котрі були мертві через наші переступи, [Бог] оживив разом із Христом, адже ви спасенні благодаттю. (Ефесян 2:5) Велика місіонерська надія полягає в тому, що коли Євангеліє проповідується в силі Святого Духа, Сам Бог робить те, що не може зробити людина: Він творить спасенну віру. Поклик Бога робить те, що не під силу людині. Він воскрешає мертвих. Він творить духовне життя. Це як поклик Ісуса до Лазаря в гробниці: "Виходь!" І мертвий послухався і вийшов. Заклик створив послух, створивши життя (Івана 11:43). Так спасається кожна людина. Ми можемо розбудити когось зі сну своїм покликом, але Божий поклик може викликати до життя те, що не існує (Римлян 4:17). Божий поклик непереборний в тому сенсі, що він може подолати будь-який опір. Він є безпомилково ефективним відповідно до Божого задуму – настільки, що Павло може сказати: "Кого ж [Бог] покликав, тих і оправдав" (Римлян 8:30), хоча ми виправдані лише нашою вірою. Іншими словами, Божий поклик настільки дієвий, що він безпомилково створює віру, через яку людина виправдовується. Згідно з Римлян 8:30, всі покликані є виправданими. Але ніхто не виправдовується без віри (Римлян 5:1). Тому Божий поклик не може не мати належного ефекту. Він непереборно викликає до життя віру, яка виправдовує. Людина цього зробити не може. Це неможливо. Тільки Бог може вийняти кам’яне серце (Єзекіїля 36:26). Тільки Бог може привести людей до Сина (Івана 6:44, 65). Тільки Бог може відкрити духовно мертве серце, щоб воно прислухалося до Євангелія (Дії 16:14). Тільки Добрий Пастир знає своїх овець і кличе їх на ім’я з такою переконливою силою, що всі вони йдуть за Ним – і ніколи не загинуть (Івана 10:3-4, 14). Суверенна Божа благодать, що робить неможливе для людини через Євангеліє Ісуса Христа, є великою місіонерською надією. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зло тріумфує та програє»

  • October 23 · 2 min

    Христос як сонячне світло

    Він, будучи сяйвом слави та образом Його сутності… (Євреїв 1:3) Ісус має таке ж відношення до Бога, як сяйво до слави, або як сонячні промені до сонця. Майте на увазі, що кожна аналогія між Богом і природними речами є недосконалою і буде спотворюватися, якщо ви станете наполягати на ній. Тим не менш, розглянемо для прикладу, Сонце ніколи не існувало без променів, які воно випромінює. Їх неможливо розділити. Сяйво нероздільне зі славою. Христос є єдиносущний з Богом Отцем. Сяйво – це випромінення слави. Воно по суті не відрізняється від слави. Христос – це Бог, який виступає окремо, але по суті не відрізняється від Отця. Таким чином, сяйво є вічно народженим, так би мовити, славою – не створеним і не зробленим. Якщо покласти калькулятор, що працює від сонячних батарейок, на денне світло, то на його екрані з’являться цифри. Можна сказати, що вони створені або зроблені сонцем, але вони не є тим, чим є сонце. Але сонячні промені є продовженням сонця. Так і Христос вічно народжений від Отця, але не вироблений і не сотворений. Ми бачимо сонце, коли бачимо сонячні промені. Так само ми бачимо Бога Отця, коли бачимо Ісуса. Сонячні промені прибувають сюди приблизно через вісім хвилин після того, як покидають сонце, і кругла вогняна куля, яку ми бачимо в небі, є образом – точним представленням – сонця; не тому, що це картина сонця, а тому, що це і є сонце, яке випромінює своє сяйво. Тож я представляю вам цю велику Особу, щоб ви повірили в Нього, любили Його і поклонялися Йому. Він живий і сидить праворуч Бога з усією силою і владою, і одного дня прийде у великій славі. Він посідає це високе місце тому, що Сам є Богом Сином, "сяйвом слави та образом сутності" Отця. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Радикальний обов’язок радості»

  • October 22 · 2 min

    Останнє, вирішальне Боже слово

    Багато разів і багатьма способами колись через пророків говорив Бог до наших батьків. А цими останніми днями заговорив до нас через Сина. (Євреїв 1:1-2) Останні дні починаються з приходом у світ Сина. "Цими останніми днями заговорив до нас через Сина". Ми живемо в останні дні з часів Христа – тобто в останні дні історії, як ми її знаємо, перед остаточним і повним встановленням Царства Божого. Автор Євреїв має на увазі ось що: Слово, яке Бог промовив через свого Сина, є вирішальним Словом. За власним задумом Сина, це слово було зафіксоване на віки в писаннях Нового Завіту. Він чітко подбав про це, щоб жодне покоління не вигадувало саме, що є вирішальним словом Божим. Це слово не зазнає в цьому віці ніякого оновлення, не буде замінене ніяким більшим словом. Це Слово Боже – Особа Ісуса, вчення і діла Ісуса, богонатхненно зафіксовані в апостольських писаннях, які ми називаємо Новим Завітом. Коли я скаржуся, що не чую Слова Божого, коли відчуваю бажання почути голос Божий і засмучуюсь, що Він говорить не так, як я цього прагну, що я насправді кажу? Чи справді я кажу, що вичерпав це останнє, вирішальне Слово, відкрите мені так повно і безпомилково в Новому Завіті? Чи справді я вичерпав це Слово? Чи стало воно настільки частиною мене, що сформувало моє єство, дало мені життя і провід? Чи я поставився до нього легковажно – пробігся по ньому, як по газеті, переглянув, як побіжну серію інтернет-публікацій, занурився, як дегустатор, а потім вирішив, що хочу чогось іншого, чогось більшого? Боюся, що в цьому я винен більше, ніж хочу визнати. Бог закликає нас почути Його остаточне, вирішальне, невичерпне Слово – роздумувати над ним, вивчати його, запам’ятовувати, затримуватися над ним і вбирати в себе, поки воно не наситить нас до самого центру нашого єства. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зерно, що приносить рясний плід»

  • October 21 · 3 min

    Гедонізм для чоловіків і дружин

    Як Церква кориться Христові, так і дружини – чоловікам у всьому. Чоловіки, любіть своїх дружин, як Христос полюбив Церкву й віддав Себе за неї. (Ефесян 5:24-25) Існує зразок любові в шлюбі, встановлений Богом. Ролі чоловіка і дружини не однакові. Чоловік повинен приймати особливі підказки від Христа як Глави Церкви. Дружина повинна знаходити свої особливі підказки в Божому устрої для Церкви та її покорі Христу. Таким чином, гріховні та згубні наслідки гріхопадіння починають змінюватися на протилежні. Гріхопадіння перетворило любляче лідерство чоловіка на вороже панування в одних і ліниву байдужість в інших. Гріхопадіння перетворило розумну, добровільну покірність жінки на маніпулятивну догідливість в одних жінок і зухвалу непокору в інших. Довгоочікуване відкуплення, коли Месія нарешті прийшов в Особі Ісуса Христа, було не руйнуванням створеного порядку люблячого керівництва і добровільного підпорядкування, а його відновленням. Дружини, відновіть свою занепалу покору, беручи за взірець Божий намір про радісну Церкву! Чоловіки, відновіть своє занепале головування, взявши за зразок Божий намір про щедро люблячого Христа! Я знаходжу в Ефесян 5:21-33 ці дві речі: (1) прояв християнського гедонізму в шлюбі і (2) напрямок, в який повинні спрямовуватися його імпульси. Дружини, шукайте свою радість у радості вашого чоловіка, стверджуючи і шануючи його визначену Богом роль "голови" або лідера у ваших стосунках. Чоловіки, шукайте свою радість у радості вашої дружини, приймаючи на себе відповідальність здійснювати провід, як Христос веде Церкву і віддав Себе за неї. Я хотів би свідчити про Божу благість у своєму житті. Я відкрив для себе християнський гедонізм того ж року, коли одружився – 1968-го. Відтоді ми з Ноель, у послуху Ісусу Христу, пристрасно, наскільки це можливо, прагнемо до найглибших і найтриваліших радощів, які тільки можливі. Занадто недосконало, часом не занадто сумлінно, ми шукали власної радості в радості один одного. І ми можемо свідчити разом після майже 50 років подружнього життя: для тих, хто одружується, це шлях до здійснення найглибших бажань серця. Для нас шлюб став матрицею християнського гедонізму. Коли кожен шукає радості в радості іншого і виконує призначену Богом роль, таємниця шлюбу як притчі про Христа і Церкву знаходить свій прояв – для Його великої слави і для нашої великої втіхи. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Мистецтво бути разом»

  • October 20 · 3 min

    Таємниця шлюбу

    Тому чоловік залишить батька й матір та пристане до своєї дружини, і будуть обоє одним тілом. Це велика таємниця, адже я говорю про Христа й Церкву. (Ефесян 5:31-32) Тут, в Ефесян 5:31, Павло цитує Буття 2:24, де Мойсей говорив – і Ісус казав, що Бог говорив через Мойсея (Матвія 19:5): "Тому залишить чоловік свого батька й свою матір і пристане до своєї жінки – і стануть вони одним тілом". Павло каже, що це слово Боже, сказане до гріхопадіння, відноситься до Христа і Церкви, і тому містить в собі велику таємницю. Це означає, що коли Бог вирішив створити чоловіка і жінку та укласти їхній шлюбний союз, Він не кидав кості, не тягнув соломинки і не підкидав монетку, щоб визначити, як вони будуть пов’язані одне з одним. Він дуже цілеспрямовано моделював шлюб за зразком стосунків між Його Сином і Церквою, які Він запланував споконвіку. Тому шлюб є таємницею – він містить і приховує в собі набагато більше значення, ніж те, що ми бачимо ззовні. Бог створив людину чоловіком і жінкою та встановив шлюб, щоб вічні стосунки завіту між Христом і Його Церквою були відображені у шлюбному союзі. Висновок, який Павло робить з цієї таємниці, полягає в тому, що ролі чоловіка і дружини в шлюбі не є довільно призначеними, але вкорінені в особливих ролях Христа і Його Церкви. Ті з нас, хто одружені, повинні знову і знову замислюватися над тим, наскільки таємничим і чудовим є те, що Бог дарує нам у шлюбі привілей зображати величезні божественні реальності, нескінченно більші і вищі за нас самих. Ця таємниця Христа і Церкви є основою моделі любові у шлюбі, яку описує апостол Павло. Недостатньо сказати, що кожен з подружжя повинен шукати свою власну радість у радості іншого. Це правда. Але цього недостатньо. Важливо також сказати, що чоловіки і дружини повинні свідомо копіювати стосунки, які Бог призначив для Христа і Церкви. Тобто, кожен повинен прагнути жити за особливим зразком чистого і благодатного Божого задуму про Христа і Церкву. Сподіваюся, ви поставитеся до цього серйозно, незалежно від того, чи ви одружені, чи ні, чи ви старі, чи молоді. Одкровення про Христа-зберігача завіту і Його Церкву-зберігачку завіту лежить в його основі. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зло тріумфує та програє»

  • October 19 · 3 min

    Головний пріоритет молитви

    Тому‑то моліться так: Отче наш, Який на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє. (Матвія 6:9) У Господній молитві Ісус вчить, що першочерговим завданням того, хто молиться, є просити нашого Небесного Отця зробити так, щоб Його ім’я святилося. У нас. У церкві. У світі. Всюди. Зверніть увагу, що це – прохання, благання. Це не декларація чи проголошення. Це не вираз хвали, а саме прохання. Протягом багатьох років я неправильно читав Господню молитву, вважаючи, що вона починається з прославлення: "Слава Богу, ім’я Господнє святиться, вшановується, величається!". Але це не прославлення. Це благання. Це прохання до Бога подбати про те, щоб Його власне Ім’я святилося. Це схоже на інший текст, Матвія 9:38, де Ісус говорить нам молитися до Господа жнив, щоб Він послав робітників на Свої жнива. Мене ніколи не перестає дивувати, що нас, робітників, інструктують просити господаря ферми, який знається на жнивах краще за нас, додати більше робочих рук на полі. Але хіба це не те ж саме, що ми маємо в Господній молитві – Ісус каже нам просити Бога, Який безмежно ревнує за честь Свого Імені, про те, щоб Його ім’я святилося, що означає – вшановувалося, викликало захоплення, підносилося як надзвичайно дорогоцінне? Що ж, це може нас дивувати, але так воно і є. І це вчить нас двом речам. Молитва не спонукає Бога робити те, до чого Він не схильний. Він має всі наміри зробити так, щоб Його ім’я святилося. Немає нічого вищого в списку Божих пріоритетів. Але ми все одно повинні просити. Молитва – це Божий спосіб привести наші пріоритети у відповідність до Його пріоритетів. Бог бажає зробити великі речі наслідком наших молитов, коли наші молитви є наслідком Його великих цілей. Приведіть своє серце у відповідність із ревністю Бога по тому, щоби святилося Його ім’я, і ваша молитва стане дуже ефективною. Нехай вашою першою та визначальною молитвою завжди буде благання про те, щоби святилося Боже ім’я, і тоді ваші молитви будуть напряму підключатися до сили та моці Божої ревності про Його ім’я. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Радикальний обов’язок радості»

  • October 18 · 3 min

    Найбільше щастя любові

    Ніхто ніколи свого тіла не зненавидів, але годує і гріє його, як і Христос Церкву, бо ми – члени Його тіла. (Ефесян 5:29-30) Зверніть увагу на останню фразу: "бо ми – члени Його тіла". І не забувайте, що Павло сказав двома віршами раніше, а саме, що Христос віддав Себе за нас, за Його Церкву, "щоби поставити її Собі славною Церквою". Таким чином, двома різними способами Павло дає зрозуміти, що Христос шукав свою радість у прагненні до святості, краси і щастя Свого народу. Союз між Христом і Його нареченою настільки тісний ("одне тіло"), що будь-яке добро, зроблене їй, є добром, зробленим Йому Самому. А тоді цей текст чітко стверджує, що Господь прагне годувати, плекати, освячувати і очищати свою наречену, тому що в цьому Він знаходить Свою втіху. За деякими визначеннями, це не може бути любов’ю. Любов, мовляв, повинна бути вільною від власного інтересу – особливо Христова любов, особливо та, що була явлена на Голгофі. Я ніколи не розумів, як такий погляд на любов може узгоджуватися з цим уривком зі Святого Письма. Але те, що Христос робить для своєї нареченої, цей текст чітко називає любов’ю: "Чоловіки, любіть своїх дружин, як Христос полюбив Церкву..." (Ефесян 5:25). Чому б не дозволити тексту самому визначати для нас, що таке любов, замість того, щоби приносити своє визначення з етики чи філософії? Згідно з цим уривком, любов – це прагнення Христа до власної радості у святій радості Його улюблених. Неможливо виключити власний інтерес з любові, бо власний інтерес не є тотожним егоїзму. Егоїзм шукає свого особистого щастя за рахунок інших. Христоподібна любов шукає власного щастя у щасті інших, а не за їхній рахунок. Вона навіть страждатиме і помре за улюбленого, щоб її радість набула повноти в житті і чистоті коханої людини. Саме так полюбив нас Христос, і саме так Він закликає нас любити одне одного. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зерно, що приносить рясний плід»

  • October 17 · 3 min

    Радість Ісуса в шлюбі

    Чоловіки, любіть своїх дружин, як Христос полюбив Церкву й віддав Себе за неї, щоб її освятити, очистивши купіллю води в слові, щоби поставити її Собі славною Церквою. (Ефесян 5:25-27) Причина багатьох нещасть у шлюбі полягає не в тому, що чоловіки та дружини шукають власного задоволення, а в тому, що вони не шукають його в задоволенні свого подружжя. Біблійний наказ чоловікам і дружинам полягає в тому, щоб шукати власну радість у радості свого подружжя. Навряд чи в Біблії є більш гедоністичний уривок, ніж слова про шлюб в Ефесян 5:25-30. Чоловікам наказано любити своїх дружин так, як Христос полюбив Церкву. Як він любив Церкву? У вірші 25 сказано, що він "віддав Себе за неї". Але чому? У вірші 26 сказано: "щоб її освятити" і очистити. Але чому він хотів це зробити? Вірш 27 відповідає: "щоби поставити її Собі славною Церквою"! А! Ось воно! "Заради належної Йому радості перетерпів хрест" (Євреїв 12:2). Заради якої радості? Радості одруження зі своєю нареченою – Церквою. Радості представити Церкву Собі у викупленій кров’ю величі. Ісус не збирається мати брудну і нечестиву дружину. Тому Він був готовий померти, щоб освятити і очистити Свою наречену, щоб Він міг поставити Собі дружину "славною". Він здійснив бажання Свого серця, віддавши Себе у стражданнях заради блага Своєї нареченої. Далі Павло застосовує це до чоловіків у віршах 28-30: "Так і чоловіки повинні любити своїх дружин, як власні тіла. Хто любить свою дружину, той і себе любить. Адже ніхто ніколи свого тіла не зненавидів, але годує і гріє його, як і Христос Церкву, бо ми – члени Його тіла". Ісус сказав чоловікам і дружинам – і всім іншим – "Любитимеш свого ближнього, як самого себе!" (Матвія 22:39). Подружжя є надзвичайним місцем застосування цього заповіту. Це не просто "як" ви любите себе. Але ви й справді любите себе. Коли ви любите людину, з якою Бог зробив вас одним тілом, ви любите себе. Тобто, ваша найбільша радість полягає в тому, щоб шукати найбільшої радості вашого подружжя. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Мистецтво бути разом»

  • October 16 · 3 min

    Мета процвітання

    Хто крав, хай більше не краде, але краще нехай працює, роблячи своїми руками добро, аби мав що подати тому, хто має потребу. (Ефесян 4:28) Існує три рівні того, як жити з матеріальними речами: (1) ви можете красти, щоб отримувати їх; (2) або ви можете працювати, щоб отримувати їх; (3) або ви можете працювати та отримувати їх для того, щоби віддавати. Занадто багато сповідуючих християн живуть на другому рівні. Ми прославляємо працю на противагу злодійству і дармоїдству, і вважаємо, що вчинили доброчесно, якщо відмовилися від злодійства і дармоїдства і віддали себе чесній праці за чесну зарплатню. Це не так вже й погано. Працювати краще, ніж красти і жебракувати. Але це не те, до чого закликає нас апостол. Майже всі сили нашого суспільства спонукають нас жити на другому рівні: працювати, щоб отримувати. Але Біблія невпинно підштовхує нас до третього рівня: працювати та отримувати, щоби віддавати. "Бог спроможний збагатити вас усякою благодаттю, щоб ви завжди в усьому мали повний достаток і збагачувалися всяким добрим ділом" (2 Коринтян 9:8). Чому Бог благословляє нас достатком? Щоб нам вистачало на життя, а решту ми могли використовувати на всілякі добрі справи, які полегшують духовні та фізичні страждання – тимчасові та вічні. Достатньо для нас, багатство для інших. Питання не в тому, скільки людина заробляє. Велика індустрія і великі зарплати – це факт нашого часу, і вони не обов’язково є злом. Зло в тому, що люди впадають в оману, вважаючи, що велика зарплата повинна супроводжуватися розкішним стилем життя. Бог створив нас, щоб ми були провідниками Його благодаті. Небезпека полягає в переконанні, що цей провідник має бути вистелений золотом. Це не так. Підійде й мідь. Мідь може нести неймовірне багатство іншим. І в самому процесі, даючи, ми насолоджуємося найбільшим благословенням (Дії 20:35). Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зло тріумфує та програє»

  • October 15 · 2 min

    Страх і надія в Божих ревнощах

    Господнє ім’я ревниве. Він є ревнивим Богом. (Вихід 34:14) Бог безмежно ревнує за честь Свого імені і відповідає страшним гнівом тим, чиї серця повинні належати Йому, але шукають іншого, як подружжя, що біжить за іншим коханням. Наприклад, в Єзекіїля 16:38-40 Він говорить до невірного Ізраїлю, Буду тебе судити за законом про перелюб та пролиття крові, – в Своєму обуренні й гніві виголошу тобі вирок кривавої смерті. Я віддам тебе в руки коханців, і вони зруйнують твої місця розпусти... Вони зірвуть з тебе твої шати, відберуть предмети твоєї слави й залишать тебе оголеною і не покритою. Після цього зберуть проти тебе натовп, закидають тебе камінням і розсічуть тебе своїми мечами.. Закликаю вас прислухатися до цього застереження. Божі ревнощі за вашу неподільну любов і відданість завжди матимуть останнє слово. Що б не відвернуло вашу любов від Бога оманливою привабливістю, воно повернеться, щоб роздягнути вас догола і розсікти на шматки. Це жахливо – використовувати своє дане Богом життя для перелюбу проти Всевишнього. Але для тих з вас, хто справді з’єднався з Христом і дотримується обітниці покинути всіх інших, пристати тільки до Нього і жити для Його слави – для вас ревність Бога є великою втіхою і великою надією. Оскільки Бог безмежно ревнує за честь свого імені, то будь-кому і будь-чому, якщо вони загрожують благу Його вірної дружини, Він протистоятиме з божественною всемогутністю. Це добра новина для вірної дружини – відданого Божого люду. Божі ревнощі є великою загрозою для тих, хто грається в блудницю і продає своє серце світові, роблячи з Бога рогоносця (Якова 4:3-4). Але Його ревнощі є великою втіхою для тих, хто дотримується обітниць заповіту і стає чужинцем і вигнанцем у світі. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Радикальний обов’язок радості»

  • October 14 · 3 min

    План для молитви

    Якщо ж будете перебувати в Мені, а Мої слова перебуватимуть у вас, то чого б тільки забажали, просіть – і станеться вам. У цьому прославлений Мій Отець, щоб ви приносили багатий урожай і стали Моїми учнями... Це Я сказав вам, щоб Моя радість перебувала у вас і щоб ваша радість була повною. (Івана 15:7-8, 11) Молитва шукає радості у плідному спілкуванні з Ісусом, знаючи, що Бог прославляється, коли ми приносимо врожай у відповідь на молитву. Чому ж діти Божі так часто не мають постійної звички до радісної, плідної молитви? Якщо я не сильно помиляюся, одна з причин не стільки в тому, що ми не бажаємо, скільки в тому, що не плануємо. Якщо ви хочете взяти відпустку на місяць, то не можете просто підхопитися одного літнього ранку і сказати: "Агов, їдьмо сьогодні!" У вас нічого не готово. Ви не знатимете, куди саме поїхати. Нічого не заплановано. Але саме так багато хто з нас ставиться до молитви. Ми прокидаємося день за днем і усвідомлюємо, що суттєвий час, присвячений молитві, повинен бути частиною нашого життя, але нічого не готово. Ми не знаємо, куди йти. Нічого не заплановано. Не виділено часу. Не визначено місце. Немає процедури. І ми всі добре знаємо, що протилежністю планування є не чудовий потік глибоких, спонтанних переживань у молитві, а та сама стара заїжджена колія. Якщо ви не плануєте відпустку, то, ймовірно, просто залишитеся вдома і будете дивитися телевізор. Природний, неспланований потік духовного життя опускається до найнижчого рівня активності. Нам потрібні перегони для бігу і битва для боротьби. Якщо хочете оновлення у своєму молитовному житті, ви повинні планувати, щоб реально побачити його. Тому мій простий заклик такий: Давайте цього самого дня знайдемо час, щоб переосмислити наші пріоритети і те, як в них вписується молитва. Прийміть нові рішення. Спробуйте якусь нову справу з Богом. Визначте час. Визначте місце. Виберіть уривок з Писання, який буде вашим провідником. Не піддавайтеся тиранії тиску напружених днів. Ми всі потребуємо корекції посеред дистанції. Присвятіть цей день зверненню до молитви – для слави Божої і повноти вашої радості. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зерно, що приносить рясний плід»

  • October 13 · 3 min

    Бог зцілює через смирення

    Я бачив ті його дороги, проте Я його зцілю, і Я попроваджу його далі, – Я потішу його і тих, котрі разом з ним сумують. Я дотримаюсь Свого слова: Мир, мир далеким і близьким, – сказав Господь, – Я зцілю всіх! (Ісаї 57:18-19) Незважаючи на тяжкість людської хвороби бунту і свавілля, Бог зцілить. Як Він зцілить? В Ісаї 57:15 сказано, що Бог живе "зі смиренними і скрушними духом". Але люди з Ісаї 57:17 не є смиренними. Вони зухвало йдуть шляхом власного гордого серця. Отже, яким буде зцілення? Може бути тільки одне. Бог дарує зцілення, упокоривши їх. Він вилікує хворого, розтрощивши його гордість. Якщо тільки скрушені та смиренні насолоджуються Божим спілкуванням (Ісаї 57:15), і якщо хвороба Ізраїлю – це гордий і свавільний бунт (Ісаї 57:17), і якщо Бог обіцяє зцілити їх (Ісаї 57:18), то Його зцілення повинно бути смиренням, а Його ліки – це скрушений дух. Чи не в такий спосіб Ісая пророкує те, що Єремія називав Новим Заповітом і даром нового серця? Той сказав: "Надходить час, коли Я укладу з родом Ізраїля і поколінням Юди Новий Заповіт... Я вкладу Мій Закон у їхню душу і на їхніх серцях напишу його, і таким чином, буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом" (Єремії 31:31, 33). Ісая та Єремія обидва бачать, що настане час, коли хворий, непокірний, жорстокосердий народ надприродним чином зміниться. Ісая говорить про зцілення. Єремія говорить про написання закону на їхніх серцях. А Єзекіїль говорить про це так: "Я дам вам нове серце і нового духа вкладу в вас, – і видалю з вашого тіла кам’яне серце і дам вам серце тілесне" (Єзекіїля 36:26). Отже, зцілення в Ісаї 57:18 – це велика пересадка серця: старе затверділе, горде, свавільне серце з каменю видаляється, а замість нього вкладається нове м’яке, ніжне серце, яке легко смиряється і стає скрушеним пам’яттю про переступи та гріх, який ще залишається. Це серце, в якому Той, Чиє Ім’я Святе, оселиться навічно. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Мистецтво бути разом»

  • October 12 · 3 min

    Пан-Слуга

    ..щоб у доброті до нас в Ісусі Христі в майбутніх віках показати надзвичайно велике багатство Своєї благодаті. (Ефесян 2:7) Для мене найдивовижніший біблійний образ другого пришестя Христа міститься в Луки 12:35-37, де змальовано повернення господаря з весільного бенкету: Хай будуть підперезані ваші стегна і хай горять ваші світильники. Тож будьте подібні до людей, які очікують свого пана, коли той повернеться з весілля; як прийде він і постукає, то відразу ж відчинять йому. Блаженні ті раби, пан яких, прийшовши, застане їх на сторожі; запевняю вас, що підпережеться, посадить їх і, підійшовши, буде служити їм. Звичайно, ми називаємося слугами – і це, без сумніву, означає, що нам слід робити саме те, що кажуть. Але дивовижність цієї картини полягає в тому, що "пан" наполягає на тому, щоб самому служити. Ми могли б очікувати цього під час земного служіння Ісуса, адже Він сказав: "Син Людський не прийшов, щоб служили Йому, але щоби послужити і душу Свою віддати як викуп за багатьох" (Марка 10:45). Але Луки 12:35-37 – це картина другого пришестя, коли Син Людський приходить у сліпучій славі Свого Отця "з ангелами Своєї сили, в полум’яному вогні", як сказано в 2 Солунян 1:7-8. Чому Ісус під час другого пришестя зображений у вигляді офіціанта? Тому що саме серце Його слави – це повнота благодаті, яка виливається в доброті до нужденних людей. Ось чому в Ефесян 2:7 сказано, що Він прагне "у доброті до нас в Ісусі Христі в майбутніх віках показати надзвичайно велике багатство Своєї благодаті". У чому полягає велич нашого Бога? У чому Його унікальність у світі? Ісая відповідає: "З давніх-давен не було чути й не доходило до наших вух, і жодне око не бачило іншого Бога, крім Тебе, Котрий стільки учинив би для тих, котрі на Нього покладаються" (Ісаї 64:4). Немає іншого такого Бога. Він ніколи не відмовляється від ролі невичерпного благодійника Свого вічно залежного, щасливого народу. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зло тріумфує та програє»

  • October 11 · 3 min

    Остерігайтеся служити Богові

    Бог, Який створив світ і все, що в ньому, будучи Господом неба і землі, не живе в рукотворних храмах. Він не приймає служіння людських рук, – тому що не потребує нічого, оскільки Сам дає всім життя, дихання й усе. (Дії 17:24-25) Ми прославляємо Бога не тим, що задовольняємо Його потреби, а тим, що молимося, щоб Він задовольнив наші потреби, і віримо, що Він відповість, і живемо в радості цієї всеосяжної турботи, коли покладаємо своє життя в любові до інших людей. Це і є суть доброї новини християнського гедонізму. Бог наполягає на тому, щоб ми просили Його про допомогу, щоб Він отримав славу. "Покличеш до Мене в день скорботи, – Я тебе визволю, і ти Мене прославиш" (Псалом 50:15). Це змушує усвідомити вражаючий факт: ми повинні остерігатися думати, що Він потребує нас. Ми повинні остерігатися служити Богові, і особливо дбати про те, щоб Він служив нам, щоб ми не крали Його слави. "Він не приймає служіння людських рук, – тому що не потребує нічого" (Дії 17:25). Це звучить дуже дивно. Більшість з нас вважає, що служіння Богу – це виключно добра справа. Ми не замислюємося над тим, що служіння Богові може бути для Нього образою. Але роздуми над самим значенням молитви роблять це очевидним. У романі "Робінзон Крузо" головний герой обрав Псалом 50:12-15 своїм улюбленим текстом у своєму сподіванні на Бога, коли опинився на острові. У ньому Бог говорить: "Якби Я зголоднів, то не говорив би тобі, оскільки Всесвіт і все, що в ньому, – Мої… Покличеш до Мене в день скорботи, – Я тебе визволю, і ти Мене прославиш". Це означає: можна служити Богові так, що це принижуватиме Його, ніби Він потребує нашого служіння. О, якими обережними ми повинні бути, щоб не випередити могутню Божу благодать у Христі. Ісус сказав: "Син Людський не прийшов, щоб служили Йому, але щоби послужити і душу Свою віддати як викуп за багатьох!" (Марка 10:45). Він прагне бути Слугою. Він прагне отримати славу як Той, Хто дає. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Радикальний обов’язок радості»

  • October 10 · 3 min

    Не можемо робити нічого

    Я є Виноградна Лоза, ви – галузки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить рясний урожай, бо без Мене не можете робити нічого. (Івана 15:5) Уявіть, що ви повністю паралізовані і не можете нічого зробити для себе, окрім як говорити. І припустимо, що сильний і надійний друг пообіцяв жити з вами і робити все, що вам потрібно. Як би ви вшановували цього друга, якби до вас зайшов незнайомець? Ви би вшанували його щедрість і силу, намагаючись самостійно встати з ліжка і понести його на руках? Ні! Ви б сказали: "Друже, підніми мене, будь ласка, і підклади мені подушку, щоб я міг дивитися на свого гостя. І не міг би ти, будь ласка, одягнути мені окуляри?" І таким чином ваш гість дізнається з ваших прохань, що ви безпорадні, а ваш друг сильний і добрий. Ви прославляєте свого друга тим, що потребуєте його, просите його про допомогу і розраховуєте на нього. В Івана 15:5 Ісус каже: "Без Мене не можете робити нічого". Тож ми справді паралізовані. Без Христа ми не здатні на жодне добро, що підносить Христа. Як каже Павло в Римлян 7:18: "знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро". Але в Івана 15:5 також сказано, що Бог має намір, щоб ми робили багато добра, що підносить Христа, а саме приносили плід: "Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить рясний урожай". Отже, як наш сильний і надійний друг – "вас же назвав Я друзями" (Івана 15:15) – Він обіцяє зробити для нас і через нас те, чого ми не можемо зробити для себе самі. Як же нам прославляти Його? Ісус дає відповідь в Івана 15:7: "Якщо ж будете перебувати в Мені, а Мої слова перебуватимуть у вас, то чого б тільки забажали, просіть – і станеться вам". Ми молимося! Ми просимо Бога зробити для нас через Христа те, що ми не можемо зробити самі – принести плід. Івана 15:8 дає результат: "У цьому прославлений Мій Отець, щоб ви приносили багатий урожай". Тож як Бог прославляється через молитву? Молитва – це відкрите визнання того, що без Христа ми нічого не можемо робити. І молитва – це відвернення від себе до Бога з упевненістю, що Він надасть нам необхідну допомогу. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Зерно, що приносить рясний плід»

  • October 9 · 3 min

    Найкращий уривок в Біблії

    Бог дав [Ісуса] як жертву примирення в Його крові через віру, щоби показати Свою справедливість у прощенні раніше вчинених гріхів, – у Божому довготерпінні; щоби показати Свою справедливість нинішнього часу, – що Він справедливий і оправдує того, хто вірить в Ісуса. (Римлян 3:25-26) Римлян 3:25-26, можливо, найважливіші вірші в Біблії. Бог цілком справедливий! І при цьому Він виправдовує нечестивих! Справді?! Справедливий суддя, який виправдовує винних! Не або-або! І те, і друге! Він виправдовує винного, але Сам при цьому не винен. Це найвеличніша новина в світі! "Того, Хто не знав гріха, Він зробив за нас гріхом, щоб ми в Ньому стали Божою праведністю" (2 Коринтян 5:21). Він бере наш гріх. Ми приймаємо Його праведність. "Бог, пославши Свого Сина в подобі гріховного тіла і задля гріха, засудив гріх у тілі" (Римлян 8:3). У чиєму тілі? У Христовому. Чий гріх засуджений у цьому тілі? Наш. То що ж тоді для нас? Ніякого осуду! "[Христос] Сам Своїм тілом підняв наші гріхи на дерево". (1 Петра 2:24) "Христос один раз за гріхи постраждав, – праведний за неправедних, аби привести вас до Бога". (1 Петра 3:18) "Якщо ми з’єдналися з Ним подобою Його смерті, то з’єднаємося з Ним і подобою воскресіння" (Римлян 6:5). Якщо найжахливішою новиною у світі є те, що ми потрапили під осуд нашого Творця і що Він у силу власного праведного характеру зобов’язаний зберегти цінність Своєї слави, виливши Свій гнів на наші гріхи... …Тоді найкраща новина в усьому світі (Євангеліє!) полягає в тому, що Бог визначив і запровадив шлях спасіння, який також підтримує цінність Його слави, честь Його Сина і вічне спасіння Його обраних. Ісус Христос прийшов у світ, щоб спасти грішників. Читати й слухати на сайті Книги365 → Більше від Джона Пайпера: «Мистецтво бути разом»

Showing 21–40 of 103 episodes