Коли все має значення

Лабораторія журналістики суспільного інтересу

Це подкаст з невимушеними розмовами із світовими інтелектуалами про Україну та українців під час війни. Щотижня журналістки Наталя Гуменюк та Ангеліна Карякіна із своїми гостями говорять про те, як країна відкривається світу та разом рефлексують про тектонічні зсуви всередині неї і те, як війна проти України змінює світ.

Play

Open in

24 episodes
Avg 1 hr 2 min
Ukrainian

Episodes 24

Newest Oldest Longest

All20 Unplayed20 In progress0 Played0

Counted on this page — what you have heard stays on this device, so it is not something the list can be paged by.

Friday · 1 hr 5 min
Українці не люблять владу. Це наш плюс, але зараз він перетворюється на мінус | Володимир Єрмоленко
Втома від війни не турбує українського філософа таписьменника Володимира Єрмоленка. Він більше переймається внутрішніми розколами всередині суспільства, які він помічає все більше. Ненависть до системи як такої настільки виросла, що українці починають тонути у ній. Останні корупційні скандали у верхівці влади сприяють зростанню невдоволення та тріщинам всоціумі. Реальну небезпеку Єрмоленко вбачає в тому, що велика кількість українців може вважати українську владу більшим ворогом, ніж Росію, і саме її називати винною у війні, що триває. «Ми себе відчували всі ці 35 років молодим організмом з дуже сильними давніми коріннями, але в якого є майбутнє. Коли ми будемо втрачати відчуття, що в нас є майбутнє, тоді ми будемо ще більше розпадатися», — застерігає письменник. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Володимиром Єрмоленком про нинішній стан українськогосуспільства, ризик колапсу влади, сприйняття держави як спільної справи, а не як масажного салону, якими словами можна достукатися до європейців та порятунок у дії. Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
September 4 · 1 hr 27 min
Боян Панчевський — про підрив «Північних потоків», суд у Гамбурзі та мовчання української влади
З моменту підриву у Балтійському морі російських газогонів «Північний поток-1» та «Північний потік-2» минає чотири роки. Журналіст The Wall Street Journal Боян Панчевський протягом трьох років працював над своєюкнижкою «Змова навколо «Північного потоку»: внутрішня історія вибухів, що сколихнули світ», яку опублікували навесні 2026. В ній він провів реконструкцію підриву трубопроводів, описав роботу німецьких слідчих, яким допомогли у розслідуванні світлини з камер автоматичного контролю швидкості, а також розповів про склад диверсійної команди, частина якої були цивільними людьми. Вже восени у Гамбурзі розпочнеться судовий процес над українським ветераном Сергієм Кузнєцовим, якого затримали торік в Італії. Саме його німецькі слідчівважають координатором команди підривників. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Бояном Панчевським про головний геополітичний проєкт Володимира Путіна в Європі, як «Північний потік» відкрившлях до великої війни, розслідування підриву газогонів німецькими слідчими та обвинувачення у воєнному злочині українців, а також хто може стояти за знищенням російського трубопроводу. Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
September 4 · 1 hr 27 min
Bojan Pancevski on the Nord Stream Blasts, the Hamburg Trial, and the Ukrainian Government’s Silence
It has been four years since the Russian Nord Stream 1 and Nord Stream 2 gas pipelines were blown up in the Baltic Sea. Bojan Pancevski, a journalist with The Wall Street Journal, spent three years working on his book, The Nord StreamConspiracy: The Inside Story of the Explosions That Shook the World, published in spring 2026. In the book, he reconstructs the sabotage of the pipelines, describes the work of German investigators, who were aided in their investigation by images captured by speed cameras, and reveals the makeup ofthe sabotage team, some of whose members were civilians. This autumn, a trial will begin in Hamburg against Ukrainian veteran Serhii Kuznietsov, who was arrested in Italy last year. German investigators believe he was the coordinator of the team behind the sabotage. Journalist Nataliya Gumenyuk speaks with Bojan Pancevski about Vladimir Putin’s major geopolitical project in Europe; how Nord Stream helped pave the way for a full-scale war; the German investigation into the pipeline explosions and allegations that Ukrainians committed a war crime; and who may have been behind the destruction of the Russian pipeline. Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation https://www.journlab.online/donations
August 28 · 1 hr
Це робота на десятиліття. Катерина Ротаренко – про свою місію пошуковиці загиблих військових
Військовослужбовиця Катерина Ротаренко займається пошуком тіл та решток загиблих військових. Свою роботу пошуковицею вона почала у 2022 році як волонтер, згодом мобілізувалася до Збройних Сил України і займається пошуковими місіями. У Ротаренко було багато шансів змінити діяльність, але жінка вже не може займатися іншим. Для неї важливим у її роботі є шанс остаточно дати можливість померти загиблій наполі бою людині і зняти з паузи як її життя, так і життя її рідних. Ротаренко свідома того, що залишиться певна кількість безвісти зниклих, яких неможливо буде повернути та ідентифікувати. Сучасна зброя здатна буквально стерти людину з лиця землі. Навіть попри це роботи з пошуку тіл та решток загиблих буде на багато десятків років, запевняє військовослужбовиця. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Катериною Ротаренко про її місію пошуковця, чого вона їїнавчила, Олексія Юкова, форми пам’яті загиблих та безвісти зниклих та що означає для неї жити за мертвих. Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
July 30 · 52 min
Люди, які багато втратили під час війни, мають самоорганізуватися | Ігор Блажевич
Ігор Блажевич — європейський правозахисник, експерт із розвитку демократії та громадянського суспільства боснійського походження. Понад 17 років він працював у міжнародній гуманітарній організації People in Need, де очолював напрям прав людини і демократії. Блажевич також заснував найбільший у Європі фестиваль документального кіно про права людини One World. Протягом багатьох років він працює з громадськими активістами у країнах, що переживають війни, авторитарні режими та демократичні трансформації. Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Блажевичем про стан демократії та поляризацію у світі, його уроки з балканських війн та чому післявоєнний період може бути важчим, боротьбу з військовою хунтою у М’янмі та його несприйняття слова «жертва». Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
July 30 · 58 min
Those Who Have Lost the Most in War Need to Self-Organize | Igor Blažević
Igor Blažević is a European human rights advocate and an expert on democracy and civil society development of Bosnian origin. For more than 17 years, he worked with the international humanitarian organization People in Need, where he headed its Human Rights and Democracy Department. Blažević is also the founder of OneWorld, Europe's largest human rights documentary film festival. For many years, he has worked with civil society activists in countries experiencing war, authoritarian rule, and democratic transitions. Journalist Angelina Kariakina speaks with Blažević about the state of democracy and growing polarization around theworld, the lessons he draws from the Balkan wars and why the post-war period can be even more challenging than the war itself, the struggle against Myanmar's military junta, and why he rejects the label of "victim." Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation https://www.journlab.online/donations
July 22 · 59 min
Якщо головком буде із команди міністра оборони — конфлікт вичерпаний | Ярослав Гончар
Володимир Зеленський відправиву відставку головкома ЗСУ Олександра Сирського, який займав цю посаду з 2024 року. Новим головнокомандуючим призначено Михайла Драпатого. Перестановки у вищому військовому керівництві розпочалися 15 липня. Після відставкипрем’єр-міністерки Юлії Свириденко та її Кабміну міністр оборони Михайло Федоров втратив свою посаду. На прес-конференції він заявив про конфлікт із Олександром Сирським і звинуватив його у блокуванні ініціатив Міноборони. Президент підтвердив наявність конфлікту між цими двома високопосадовцями. Через звільнення Федорова розпочалися вуличні протести. Мітингувальники вимагали відставки Олександра Сирського та повернення до складу нового уряду Федорова. Після звільнення головкому Зеленський заявив, що запропонував колишньому очільнику Міноборони «достойну позицію у владі». Поки перемовини із Федоровим тривають, раніше він був готовий повернутися лише як міністр оборони. Військовослужбовець,голова ГО «Аеророзвідка» Ярослав Гончар стверджує, що така ситуація виникла через системні проблеми в управлінні. Тільки їхнє вирішення убезпечить відподібних конфліктів у майбутньому не зважаючи на те, хто обіймає ту чи іншу посаду. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Ярославом Гончаром про те, чому жоден український міністроборони не призначав головкома, розподілення ролей між ними, потребу у нових підходах у війську через зміну технологічного укладу війни та запоруку боєздатності армії. Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
July 15 · 1 hr 1 min
У російському суспільстві — серйозна криза сприйняття війни | Михайло Фішман
Журналіст Михайло Фішман залишив Росію після початку повномасштабного вторгнення. Проте він продовжує аналізувати події, що відбуваються всерединіРФ. Зміни у відносинах між суспільством та владою відбуваються вже кілька місяців, впевнений він. Економіка є основним фактором. У 2023-2024 роках черезспрямування великої кількості коштів у військово-промисловий комплекс можна було спостерігати пожвавлення російської економіки. Але вже в середині 2025 люди побачили, що зростання їхніх доходів за останні два роки з'їла інфляція, і вони живуть дедалі гірше. Так звана «війна з Інтернетом», коли Кремль почав блокувати мобільний Інтернет та окремі месенджери, також зробила свій вклад у загальне невдоволення росіян їхньою владою. Нинішня паливна криза через дефіцит бензину після вдалих українських атак лише зміцнила такий стан речей. Цепоступово починає змінювати ставлення російського суспільства до війни. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Михайлом Фішманом про ситуацію всередині Росії, страх, що путінський режим може перейти в нову якість, кризубачення війни серед вищого військового керівництва РФ та який розрахунок щодо НАТО має Кремль. Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
July 8 · 49 min
Архів убитих журналістів: як у Мексиці зберігають пам'ять про загиблих репортерів
Мексика залишається однією з найнебезпечніших країн для журналістів, де регулярно фіксуються нападита їхні вбивства. Журналістка та авторка АлехандраІбарра Чаул створила архів матеріалів вбитих репортерів. Зараз там 19 тисяч матеріалів 84 мексиканських журналістів. Вона також намагається боротися ізстереотипом щодо насильства проти репортерів у Мексиці. Люди вважають, що здебільшого це справа рук злочинних картелів і саме вони вбивають журналістів-розслідувачів.Однак робота над архівом показала зовсім іншу реальність — вбиті репортери часто висвітлювали місцеві проблеми, приміром, відсутність чистої проточної води або невиконання своїх обіцянок громаді мерами. Часто це могла бути сатирична суб’єктивна подача локальних проблем, а ті, хто висвітлював ці питання, могли працювати таксистом чи мати ресторан, а журналістика для нихбула лише захопленням. Тому якщо йдеться про вбивства репортерів у Мексиці, то не слід вважати, що жертви — виключно журналісти з великих редакцій, які роблятьматеріали про організовану злочинність на загальнонаціональному рівні. Хоча держава намагається боротися з цими вбивствами, але здебільшого у суді з’являються виконавці злочинів. Ті, хто замовив вбивство журналіста, ніколи не притягували до суду, розповідає Ібарра Чаул. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Алехандрою Ібаррою Чаул про специфіку мексиканськоїжурналістики, як на рівні штатів намагаються зменшити кількість вбивств репортерів, чому вона вирішила створити свій архів та як можна зберігати пам’ять про вбитих журналістів. Дана публікація/стаття була підготовлена за підтримки Програми “Партнерство за сильну Україну". Зміст цієї публікації/статті є виключною відповідальністю[назва організації] і не обов’язково відображає позицію Програми та/або її фінансових партнерів.
July 8 · 51 min
An Archive of Murdered Journalists: Preserving the Memory of Mexico's Reporters
Mexico remains one of the world's most dangerous countries for journalists, where attacks and killings continueto occur on a regular basis. Mexican journalist and writer Alejandra Ibarra Chaoul has created an archive preserving the work of murdered reporters. It now contains more than 19,000 stories produced by 84 Mexican journalists. Through this project, Ibarra Chaoul also challenges common assumptions about violence against journalists inMexico. Many people believe that reporters are primarily targeted by criminal cartels and that the victims are mostly investigative journalists covering organized crime. But her research reveals a very different reality. Many of themurdered reporters focused on local issues such as the lack of running water or mayors failing to deliver on promises to their communities. Some covered these stories through opinion pieces or satire, while others worked as taxi driversor restaurant owners and practiced journalism alongside another profession. The archive shows that journalists killed in Mexico are not only reporters from major national newsrooms investigating organized crime. They are often local journalists whose work held power to account in their own communities. Although the Mexican government has introduced measures to protect journalists and investigate these crimes, thosewho carry out the murders are usually the only people prosecuted. The individuals who order the killings have never been brought to justice, Ibarra Chaoul says. In this episode, journalist Natalia Gumenyuk speaks with Alejandra Ibarra Chaoul about the realities of journalism in Mexico, efforts by individual states to reduce violence against reporters, why she decided to build this archive, and how the work of murdered journalists can be preservedand remembered. This publication/article has been produced with the support of the ‘Partnership Fund for a Resilient Ukraine’.The content of this publication/article is the sole responsibility of [organisation name] and does not necessarily reflect the views of the Fund and/or of its Financing Partners.
July 1 · 1 hr 7 min
УПА для поляків має дуже конкретне значення, і це складно змінити | Едвін Бендик
Наприкінці червня у польському Гданську відбулася Конференція з питань відновлення України. Там підписали 160 угод на понад €10 млрд, а Євросоюзвиділив перший транш з кредиту для України на 90 млрд євро — понад 3 млрд євро. Президент Зеленський неприїхав на форум через новий виток напруги між Україною та Польщею. Через присвоєння назви «імені героїв УПА» одному із підрозділів ССО президент ПольщіНавроцький позбавив Зеленського ордена Білого Орла. Український президент відправив нагороду до Варшави «Новою поштою» і відмовився від поїздки наконференцію до Гданська. Українську владу на форумі представляла прем’єр-міністерка Юлія Свириденко. Сама конференція та її доволі успішні результати могли б створити умови для зниження напруги між Польщею та Україною.Однак розраховувати на це найближчим часом складно. Президент Зеленський вже вніс до Верховної Ради законопроект про національний пантеон, що може знову збурити емоції у Варшаві. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із польськимжурналістом та публіцистом Едвіном Бендиком про загальний настрій у Гданську, про різницю сприйняття УПА у Польщі та Україні, антиукраїнськість як один із підмурків польського комунізму, страх поляків через можливий напад Росії та зростання підтримки так званих «партій миру», політичне майбутнє українців у Польщі та складність діалогу між країнами як шанс на порозуміння. Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
July 1 · 1 hr 18 min
For Poles, the UPA Carries a Very Specific Meaning, and That's Hard to Change | Edwin Bendyk
At the end of June, the Ukraine Recovery Conference took place in Gdańsk, Poland. Participants signed 160agreements worth more than €10 billion, while the European Union disbursed the first tranche of its €90 billion loan package for Ukraine—more than €3 billion. President Volodymyr Zelenskyy did not attend the conference due to a new escalation in tensions between Ukraine and Poland. After a Special Operations Forces unit was given the honorary title "named after the Heroes of the UPA," Polish President Karol Nawrocki stripped Zelenskyy of the Order of the White Eagle. Zelenskyy reportedlyreturned the award to Warsaw via Nova Poshta and declined to travel to Gdańsk. Ukraine was represented at the conference by Prime Minister Yuliia Svyrydenko. The conference itself, along with its relatively successful outcomes, could have created an opportunity to easetensions between Poland and Ukraine. Yet such expectations seem unrealistic in the near future. President Zelenskyy has already submitted a bill on a national pantheon to the Ukrainian parliament, a move that could once again stir strongemotions in Warsaw. Journalist Natalia Gumenyuk speaks with Polish journalist and public intellectual Edwin Bendyk about the atmosphere in Gdańsk, the differing perceptions of the UPA in Poland andUkraine, anti-Ukrainian sentiment as one of the foundations of Polish communism, Polish fears of a potential Russian attack, the growing support for the so-called "parties of peace", the political future of Ukrainians living in Poland, and why the difficult dialogue between the two countries mayultimately offer a path toward mutual understanding. Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation https://www.journlab.online/donations
June 24 · 39 min
Довгий час сексуальне насильство під час війни було поховано у мовчанні | Аліса Коваленко
Українська прем’єра фільму «Сліди» відбулася на міжнародному фестивалі документального кіно проправа людини «Докудейз» у червні. В центрі —історії жінок, які пережили сексуальне насильство під час війни. Режисерка стрічки Аліса Коваленко пережила подібний досвід. У 2014 році під час роботи з іноземними журналістами на Донбасі вона потрапила в полон, де зазнала сексуального насильства від російського військового. Про те, що відбулося із нею під час її незаконного утримання, жінка наважилася розказати лише через два роки. Коваленко дуже довго не відчувала внутрішньої відваги почати роботу над фільмом про подібні воєннізлочини. Режисерка усвідомлювала, що торкатиметься болю інших людей та свого власного, що може ретравматизувати її. Однак після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну кількість таких злочинів з боку РФ значно виросла. У2026 році ООН внесла в так званий «список ганьби» російську армію як таку, що систематично вчиняє злочини сексуального насильства. Аліса Коваленко підкреслює, що фільм «Сліди» не про злочинців чи судові справи. В центрі — постраждалі. Однак він не може бути лишепро біль та травму. Одна з головних тем — вихід жінки із ролі жертви та як ті допомагають іншим пройти через досвід сексуального насильства, яке використовується як зброя війни. Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Алісою Коваленко про фільм «Сліди» та чому вона не сталагероїнею цієї стрічки, ставлення українського суспільства до сексуального насильства під час війни та які упередження фіксують правозахисники, вихід ізтіні злочинця та чому про це необхідно говорити. Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
June 17 · 1 hr 17 min
Бути елітою — це вже на пенсії. Я продовжую працювати як звичайний художник | Жанна Кадирова
У 2026 році на Венеційській бієнале Україну представляла художниця Жанна Кадирова. Центральним об’єктом національного проєкту «Гарантії безпеки» стала її скульптура «Оригамі Олень». До початку повномасштабного вторгнення вона стояла у парку «Ювілейний» у Покровську на постаменті, де раніше був радянський реактивний літак. Коли російські військанаближалися до міста, ініціативна група разом із Жанною Кадировою евакуювала оленя у безпечне місце. Сам Покровськ дуже пошкоджений бойовими діями і вже практично окупований російською армією. Через скандал із появою російського павільйону на бієнале цього року Україні запропонували гарні місця для експозиції скульптури Кадирової, зокрема, білявходу в сади Джардіні. Художниця пригадує, що будь-яке інтерв’ю у Венеції починалося з питання, що вона думає з приводу появи Росії на мистецькому форумі. Однак ще перед початком бієнале творча команда вирішила, щоне виступатиме проти участі країни-агресорки, а зосередиться на власному посланні. Покровський олень розповідає історію невиконаних міжнародних гарантійбезпеки. Скульптура зрізана зі свого постаменту, вона у підвішеному стані. У подібному стані перебувають мільйони українців, які вимушені були покинути свійдім через війну і не знають де вони опиняться завтра у пошуках нового прихистку. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Жанною Кадировою про її творчість під час великоївійни, чому вона обирає виставки замість регалій, про Шевченківську премію та як вона ставиться до митців, що виїхали з України, про необхідність повернутиукраїнському мистецтву імена митців радянської доби та як Україна може подолати російські пропагандистські меседжі за допомогою культури. Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
June 10 · 1 hr 2 min
Деніел Курц-Фелан — про поступки Трампа Китаю та яке місце Пекін відводить Росії
Деніел Курц-Фелан є головним редактором журналу «Foreign Affairs» п’ять років. Він спеціалізується на зовнішній політиці США та Китаї. Попри непослідовність та суперечливість політики Дональда Трампавін під час свого другого терміну змінив риторику й загальний підхід до Китаю. На думку Курца-Фелана, американський президент набагато більше зацікавлений у підтриманні стабільних, а подекуди навіть досить теплих відносин із очільником Китаю Сі Цзіньпіном. Для цього він пішов на певні поступки стосовно Тайваню, який є однієї з найконфліктніших тем у американо-китайськихвідносинах. Зараз керівництво Китаю відчуває, що події навколо Тайваню розвиваються на його користь. Наразі військового вторгнення з боку Китаю на острів можна не очікувати. Однак ризики можуть зрости за кілька років.Головний редактор «Foreign Affairs» називає 2028 рік як можливу дату ескалації. Саме тоді відбуватимуться президентські вибори як на Тайвані, так у США. «Взаємодія між цими двома політичними процесами може виявитися дестабілізуючою й змінити підхід Китаю», — стверджує Курц-Фелан. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із головним редактором «Foreign Affairs» про протистояння США та Китаю та зміну підходу Трампа, відносини Пекіна та Москви та слід, що залишило радянське минуле на них, як сприймають російську війну в Україні у Білому домі і хибне уявлення про Трампа як ізоляціоніста. Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
June 10 · 1 hr
Daniel Kurtz-Phelan on Trump's Concessions to China and Where Beijing Sees Russia in the Global Order
Daniel Kurtz-Phelan has served as Editor of Foreign Affairs for the past five years. He specializes in U.S. foreign policy and China. Despite the inconsistency and contradictions that often characterize Donald Trump’s policies, during his second term Trump has shifted both his rhetoric and his overall approach toward China. According to Kurtz-Phelan, the U.S. president is far more interested in maintaining stable—and at times even relativelywarm—relations with Chinese leader Xi Jinping. To achieve this, he has made certain concessions regarding Taiwan, one of the most contentious issues in U.S.-China relations. China’s leadership now feels that developments surrounding Taiwan are moving in its favor. For the time being, a Chinese military invasion of the island appears unlikely. However, the risks could increase within the next few years. The Editor of Foreign Affairs points to2028 as a potential year of escalation. Presidential elections will take place both in Taiwan and in the United States that year. “The interaction between these two political processes could prove destabilizing and alter China’sapproach,” Kurtz-Phelan argues. Journalist Natalia Gumenyuk speaks with the Editor of Foreign Affairs about the U.S.-China rivalry and Trump’schanging approach toward Beijing, the relationship between Beijing and Moscow and the legacy of their Soviet past, how Russia’s war against Ukraine is viewed in the White House, and the misconception of Trump as an isolationist. Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation https://www.journlab.online/donations
June 3 · 1 hr 12 min
Є одне обмеження для митців під час війни – після твору не має хотітися вбитися | Сергій Кулибишев
Український режисер, сценарист і драматург Сергій Кулибишев є автором понад 400 сценаріїв. Сьогоднійого п’єсу «ПоліАндрія» ставить Давид Петросян у Театрі Франка, а торік на Sweet TV вийшов трагікомічний міні-серіал «Ховаючи колишню», в якому Кулибишеввиступив шоуранером і режисером. Він впевнений: проєкти про сьогодення не можуть бути відірваними від реальності. Тому серіал «Ховаючи колишню» – про те, як люди в Києві у2024-2025 роках переживають війну. Саме масовий глядач цікавить автора. На думку Кулибишева, рівень складних артхаусних фільмів в Україні є високим, проте масове кіно здебільшого не досягло планки якісного продукту. Серед причин режисер називає брак коштів, а також нестачу цікавих ідей та сценаріїв. Кулибишев закликає авторів до свободи у виборі тем та подачі матеріалу. Проте просить під час війни створювати такі проєкти, які не множать безнадію, а після перегляду глядачу не ставало б ще гірше. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Сергієм Кулибишевим про те, як він пишіть сценарії, гумор як механізм рефлексії та страх людей сміятися над собою,про КВК як частину його життя та чому він себе зараз з цим колом не уособлює, що він зрозумів про росіян, а також гетьмана Павла Скоропадського і гурт «Брати Гадюкіни» як героїв його майбутніх фільмів та п’єс. Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
May 27 · 1 hr 5 min
Каталіна Гомес провела кілька місяців в Ірані під час війни. Ось що вона побачила там
Колумбійська журналістка Каталіна Гомес постійно проживає в Тегерані з 2007 року. В Іран вона потрапила через свою одержимість Близькім Сходом. Її спеціалізація – репортажі з військових конфліктів в цьому регіоні. Також Гомес висвітлювала кілька президентських виборів в Ірані та масові протести під час Зеленої революції в Ірані у 2009 році. Після повномасштабного вторгнення Росії вУкраїну журналістка регулярно їздить на передову для написання репортажів та періодично проживає в Києві. У перший день початку військової операції США та Ізраїлю проти Ірану Гомес саме виїжджала з України та чекала на свій паспорт у Польщі. Після отримання документів вона полетіла до Туреччини, яка має довгий сухопутний кордон з Іраном. Звідти вже на автівці вона заїхала в Іран і на третій день війни добралася до Тегерану. Там Гомес побачила людей, що перебували в постійному страху — черезбагаточисельні удари по різним військовим базам, поліції, воєнізованих формуваннях та об’єктах, пов’язаних із ядерною програмою Ірану, страждали і звичайні житлові райони. До того ж під удар потрапляло військове командування та ті, хто пов’язаний із режимом, а ніхто ніколи не знав достеменно, хто є їхніми сусідами і що відбувається в будинку поруч. Іранці не отримувалиінформації, як поводити себе, зокрема, і під час дронових атак. Тому Каталіні Гомес доводилося пояснювати, якими є характерні звуки від дронів, в чому є небезпека та як врятувати себе і своїх близьких під час нальотів безпілотників. Вона навіть написала пост в соцмережі, що саме це і є тим кошмаром, в якому українці живуть від початку повномасштабного вторгнення, зокрема, і черезіранські «Шахеди». Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Каталіною Гомес про життя звичайних іранців під час нинішньої війни, зміну їхніх настроїв, сприйняття ними смерті верховного лідераІрану Алі Хаменеї та ставлення до Трампа, жінок без хіджабів та в леггінсах на пробіжках, що сталося з ядерною програмою в Ірані та індустрію дронів, що пов’язана з Корпусом вартових ісламської революції. Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
May 27 · 1 hr 11 min
Catalina Gomez spent several months in Iran during the war. Here’s what she saw there
Colombian journalist Catalina Gomez has been living in Tehran since 2007. She first came to Iran driven by her fascination with the Middle East. Her main specialization is reporting frommilitary conflicts across the region. Gomez also covered several presidential elections in Iran as well as the mass protests during Iran’s Green Movement in 2009. After Russia’s full-scale invasion of Ukraine, the journalist began traveling regularly to the front line to report and has periodically lived in Kyiv. On the first day of the U.S. and Israeli military operation against Iran, Gomez was leaving Ukraine and waitingfor her passport in Poland. After receiving her documents, she flew to Turkey, which shares a long land border with Iran. From there, she entered Iran by car and reached Tehran on the third day of the war. In Tehran, Gomez witnessed people living in constant fear. Numerous strikes targeting military bases, policeforces, paramilitary groups, and facilities connected to Iran’s nuclear program were also affecting ordinary residential neighborhoods. Military commanders and people associated with the regime were also being targeted, while no one trulyknew who their neighbors were or what was happening in the building next door. Iranians received almost no guidance on how to behave during attacks, including drone strikes. As a result, Catalina Gomez found herself explaining what drones sound like, what dangers they pose, and how people could protect themselves and their loved ones during drone attacks. She even wrote on social media that this was the very nightmare Ukrainians have been living through since the start of the full-scale invasion — including because of Iranian-made Shahed drones. Journalist Angelina Kariakina speaks with Catalina Gomez about the lives of ordinary Iranians during the current war, changing public moods, perceptions of the death of Iran’s Supreme Leader Ali Khamenei, attitudes toward Donald Trump, women appearing without hijabs and jogging in leggings, the current state of Iran’s nuclear program, and the drone industry linked to the Islamic Revolutionary Guard Corps. Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation https://www.journlab.online/donations
May 20 · 47 min
Про насильство над жінками говорять усе менше. Що відбувається?
Висвітлення в медіа насильства та мізогінії щодо жінок перебуває на найнижчому рівні за останні дев’ять років. Торік лише 1,3% онлайн-матеріалів у світі розкривали ці теми. Такі результати дослідження оприлюднила міжнародна консалтингова компанія з питань стратегії роботи з аудиторією AKAS. Фахівці проаналізувала понад один мільярд онлайн-публікацій з 2017 року. Найбільше матеріалів стосовно насильства та мізогінії світ читав та дивився у 2018 році — через рух Me Too він ставпіковим моментом для висвітлення цієї теми. Однак навіть тоді лише 2,2% усіх матеріалів в онлайні стосувалися насильства проти жінок. Дослідниця та журналістка Люба Кассова розповіла, що вонинамагалися дослідити, чи існує зв’язок між рівнем насилля проти жінок у країні та рівнем медійного висвітлення цієї теми. Фахівці очікували побачити прямузалежність — чим вищий рівень насилля, тим більше про це пишуть медіа. Однак жодного такого зв’язку вони не виявили. Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Любою Кассовою про зміщення фокусу уваги у висвітленні в медіа справи Епштейна, шкоду сенсаційної подачі такої теми, «нордичний парадокс» та ігнорування голосу жінкив матеріалах про мізогінію та насильства щодо них. Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations

Showing 1–20 of 24 episodes